Джоан Роулінг - Гаррі Поттер і Напівкровний Принц

Авжеж, дуже скоро я збагнув, що він не володіє жодними надзвичайними здібностями. Йому вдавалося уникати різних халеп лише завдяки сприятливому збігові обставин, несподіваній удачі та здібнішим за нього друзям. Він звичайнісінька посередність, хоч і самовдоволена й нестерпна, як і його батько. Я все зробив, щоб його вигнали з Гоґвортсу, з яким, на мою думку, його мало що єднало, - але щоб убивати його або дозволити, щоб його вбили на моїх очах? Я був би останнім дурнем, якби пішов на такий ризик, коли поблизу був Дамблдор.

- І ти хочеш, щоб ми повірили, ніби за увесь цей час Дамблдор тебе ні разу не запідозрив? - засумнівалася Белатриса. - Що він так і не знає, кому ти насправді відданий, що й далі тобі беззастережно довіряє?

- Я добре зіграв свою роль, - відповів Снейп. - І ще ти забуваєш про найбільшу Дамблдорову ваду: він вірить, що люди кращі, ніж вони є насправді. Коли я перейшов до нього одразу після перебування в лавах смертежерів, то вигадав казочку, ніби глибоко каюся, і він прийняв мене з розкритими обіймами... хоч і не підпускав до темних мистецтв. Дамблдор - видатний чаклун... це щира правда (тут Белатриса саркастично пирхнула), це визнає сам Темний Лорд. Проте я можу з радістю сказати, що Дамблдор старіє. Дуель минулого місяця з Темним Лордом виснажила його. Він тоді серйозно постраждав, бо реагує на все повільніше, ніж колись. Але всі ці роки він ніколи не сумнівався у своїй довірі до Северуса Снейпа, і в цьому полягає найбільша моя цінність для Темного Лорда.

Белатриса й далі мала невдоволений вигляд, хоч і не знала тепер, з якого боку ще напасти на Снейпа.

Скориставшись її мовчанкою, Снейп звернувся до її сестри.

- Отже, Нарцисо... ти прийшла до мене по допомогу?

Нарциса підняла очі. Її обличчя красномовно свідчило про відчай.

- Так, Северусе. Я... я думаю, що тільки ти можеш мені допомогти. Більше мені нема до кого звернутися. Луціус у в’язниці, а...

Вона заплющила очі, і на її віях забриніли дві великі сльозини.

- Темний Лорд заборонив мені про це говорити, - повела далі Нарциса, не розплющуючи очей. - Він хоче, щоб ніхто не довідався про цей план. План... надзвичайно таємний. Але...

- Якщо він заборонив, то ти не повинна говорити, - відразу попередив Снейп. - Слово Темного Лорда - закон.

Нарцисі перехопило дух, ніби він хлюпнув на неї холодною водою. Белатриса вперше, відколи увійшла до будинку, мала задоволений вигляд.

- От! - з тріумфом сказала вона сестрі. - Навіть Снейп це каже: тобі заборонено говорити, тому тримай язик за зубами!

Але Снейп устав, підійшов до віконечка, визирнув поміж шторами на безлюдну вулицю, а тоді знову їх рвучко заслонив. Спохмурнівши, він обернувся до Нарциси.

- Так сталося, що мені цей план відомий, - сказав неголосно. - Я один з небагатьох, кому Темний Лорд про нього розповів. Проте якби я не був утаємничений, тебе, Нарцисо, могли б звинуватити в серйозній зраді Темного Лорда.

- Я так і думала, що ти знаєш! - полегшено зітхнула Нарциса. - Северусе, він так тобі довіряє...

- Ти знаєш про план? - здивувалася Белатриса, і вираз задоволення на її обличчі змінився відразою. - Ти знаєш?

- Авжеж, - відповів Снейп. - Але яка тобі, Нарцисо, потрібна допомога? Якщо ти собі уявила, ніби я зможу переконати Темного Лорда змінити свою думку, то, боюся, що це безнадійно.

- Северусе, - прошепотіла Нарциса, і по її блідих щоках покотилися сльози. - Мій син... єдиний мій син...

- Драко повинен пишатися, - байдуже втрутилася Белатриса. - Темний Лорд виявляє йому велику честь. І я ще скажу про Драко: він не ухиляється від свого обов’язку, він радий нагоді себе випробувати, він захоплений такою можливістю...

Нарциса розридалася, благально позираючи на Снейпа.

- Йому всього шістнадцять років і він не розуміє, що на нього чекає! Чому, Северусе? Чому мій син? Це ж так небезпечно! Це помста за Луціусову помилку, я знаю!

Снейп нічого не відповів. Не дивився на її сльози, наче це було щось непристойне, але не міг прикидатися, що не чує її.

- Тому він і вибрав Драко, правда? - наполягала Нарциса. - Щоб покарати Луціуса?

- Якщо Драко зуміє це зробити, - мовив Снейп, і далі не дивлячись на неї, - то здобуде найвищі почесті.

- Він не зуміє! - ридала Нарциса. - Як йому зуміти, якщо сам Темний Лорд...

Белатриса зойкнула; Нарциса, здавалося, втрачала самовладання.

- Я мала на увазі... що ще нікому не вдавалося... Северусе... благаю... ти ж його улюблений учитель... ти давній Луціусів друг... благаю тебе... ти улюбленець Темного Лорда, його найдовіреніший радник... може, ти з ним поговориш, переконаєш його?..

- Темного Лорда не переконати, і я не такий дурний, щоб навіть пробувати, - рішуче відказав Снейп. - Не казатиму, що Темний Лорд не гнівається на Луціуса. Луціус мав нести відповідальність. Він дозволив упіймати себе разом з багатьма іншими, і не зумів здобути пророцтва. Нарцисо, Темний Лорд сердитий, дуже сердитий.

- То я не помилилася - він вибрав Драко для помсти! - ледь не задихнулася Нарциса. - Йому й не треба, щоб Драко виконав завдання! Він хоче, щоб його вбили при спробі!

Снейп знову не відповів, і Нарциса втратила рештки стриманості. Вона схопилася, хитнулася до Снейпа й учепилась у його мантію. Тоді наблизилася до його лиця, аж її сльози крапали йому на груди, і простогнала:

- Ти можеш це зробити. Северусе, ти це можеш зробити замість Драко. Ти виконаєш завдання, тобі це вдасться, і він тебе нагородить так, як нам і не снилося...

Снейп схопив Нарцису за зап’ястя і відірвав її від себе. Дивлячись на її залите слізьми лице, проказав:

- Думаю, він планує, щоб урешті-решт це зробив я. Але він переконаний, що Драко має спробувати перший. Бо якщо Драко пощастить - хоч і навряд - я зможу довше побути в Гоґвортсі, виконуючи корисну роль шпигуна.

- Інакше кажучи, йому байдуже, що Драко може загинути!

- Темний Лорд розгніваний, - тихо повторив Снейп. - Йому не вдалося почути пророцтво. Нарцисо, ти знаєш не гірше за мене, що він так легко не пробачає.

Вона обм’якла й упала йому до ніг, ридаючи і стогнучи на підлозі.

- Єдиний мій син... мій єдиний синочок...