Брет Істон Елліс - Американський психопат

нею, дивлюсь без звуку «Магазин на дивані» — скляні ляльки, вишиті подушки, лампи у вигляді футбольних м’ячів, прикраси з цирконами. Евелін куняє.

— П’єш «Міноксидил»[20]? — після довгої паузи запитує вона.

— Не п’ю, — відповідаю я. — Навіщо?

— Схоже, у тебе волосся рідшає, — шепоче вона.

— Неправда, — автоматично кажу я.

Важко сказати, волосся у мене дуже густе, і невідомо, чи випадає воно. Я справді сумніваюсь.

Я йду додому пішки, бажаю доброї ночі швейцару, якого не впізнаю — це може бути будь-хто, і розчиняюсь у своїй вітальні, високо над містом. З музичного центру «Вурлітцер 1015» («Вурлітцер 850» кращий, але його важко знайти), що сяє в кутку кімнати, линуть звуки «Сьогодні лев спить» гурту «Токенз». Я мастурбую, думаючи спочатку про Евелін, потім про Кортні, потім про Ванден, потім знову про Евелін, і вже перед слабким оргазмом уявляю майже голу модель у топі з бретелькою через шию, яку бачив сьогодні в рекламі «Кельвін Кляйн».

Ранок

Ось який вигляд має вітальня моєї квартири у променях травневого ранку: над газовим каміном з білого мармуру та граніту висить картина Девіда Оніки, оригінал. Це великий, шість на чотири фути[21], портрет оголеної жінки, переважно у м’яких відтінках оливкового й сірого — сидячи на шезлонгу, вона дивиться MTV на фоні марсіанського пейзажу, пустеля в рожево-бузкових тонах вкрита мертвою, випатраною рибою, і розбиті тарілки піднімаються над жовтою головою жінки, наче сонячні промені, що просочуються крізь хмари; і все це забрано в чорну металеву раму. Навпроти картини стоїть довга біла канапа, набита пухом, і цифровий телевізор із діагоналлю 30 дюймів[22] від «Тошиба» — модель із високим контрастом зображення, може показувати чотири канали одночасно, високотехнологічна комбінація трубок від «НЕК», система цифрових ефектів: картинка в картинці (плюс зупинка кадру), за аудіо відповідає вбудована система багатоканального звуку та п’ятиватний підсилювач для кожного каналу. У скляній тумбі під телевізором — відеомагнітофон «Тошиба», супервисокочастотний «Бета» з вбудованою функцією редагування, включно з генератором знаків та вісьмома сторінками пам’яті для нього, високочастотним записом та функцією програвання у зворотному напрямку і програмуванням запису протягом трьох тижнів на вісім сторінок. У кожному кутку кімнати — галогенова лампа. Тонкі білі венеційські жалюзі зачиняють усі вісім панорамних вікон, від підлоги до стелі. Низький столик зі скляною поверхнею та дубовими ніжками від «Турчин» стоїть перед канапою, і скляні фігурки тварин від «Стюбен» на ньому чергуються з дорогими кришталевими попільничками від «Фортунофф», хоч я і не палю. Поряд із музичним центром «Вурлітцер» — рояль чорного дерева фірми «Болдвін». Підлога по всій квартирі — з полірованого білого дуба. З іншого боку кімнати, поряд із письмовим столом та журнальною стійкою від «Джіо Понті», — повністю укомплектована стереосистема (CD-програвач, касетний магнітофон, тюнер, підсилювач) фірми «Сансуй» і шестифутові[23] колонки «Дюнтек Соврейн» у корпусі з бразильського рожевого дерева. У центрі спальні — пуховий футон[24] з дубовим каркасом. Біля стіни — телевізор «Панасонік», 31 дюйм[25], з непроекційним екраном і стереозвуком, а у скляній тумбі під ним — відеопрогравач «Тошиба». Я не зовсім певен, що цифровий будильник «Соні» показує час правильно, так що доводиться спочатку сісти в ліжку, подивитися на час, який блимає на відеопрогравачі, а потім узяти кнопковий телефон «Етторе Соттсасс» з нічного столика зі скла та металу, що стоїть біля ліжка, і набрати номер служби точного часу. В одному кутку кімнати — крісло з металу, дерева та кремової шкіри, дизайн Еріка Маркуса, а в іншому — стілець із вигнутої фанери. Бежево-білий килим «Мод Сьєнна» з чорними цятками вкриває майже всю підлогу. Одну стіну затуляють чотири величезні шафи з шухлядами висвітленого червоного дерева. Сплю я в шовковій піжамі від «Ральф Лорен», а вставши, надягаю ще й яскраво-червоний халат із орнаментом пейслі та йду до ванної кімнати. Я мочусь і намагаюсь збагнути, чи нема на обличчі набряків, вивчаючи його відображення у склі, яким вкритий бейсбольний плакат, що висить над унітазом. Потім перевдягаюсь у боксери від «Ральф Лорен» з монограмою та светр «Фейр-Айл»[26], шовкові капці в горошок від «Енріко Гідолін», роблю охолоджуючу пов’язку на обличчя і починаю ранкову розтяжку. Після цього стаю перед раковиною «Вошмобіль» (хром та акрил, разом із мильницею, підставкою для стаканця та поручнями, на які я вішаю рушники, — все це куплене в «Гастінґс Тайл» для тимчасового використання, поки шліфуються мармурові раковини, замовлені у Фінляндії). Я стою і дивлюсь на своє відображення, не знімаючи пов’язки з льодом. Наливаю трохи формули від зубного нальоту «Плакс» у високу чашку з іржостійкої сталі й тридцять секунд полощу рот. Вичавлюю трохи пасти «Рембрандт» на зубну щітку зі штучного черепахового панцира й починаю чистити зуби (почуваюсь надто похмільним для зубної нитки, втім, може, я чистив зуби нею вчора перед сном?), а потім полощу «Лістерином». Ретельно оглядаю руки, чищу нігті щіточкою. Знімаю охолоджуючу пов’язку, протираю обличчя лосьйоном для глибокого очищення пор і намащую обличчя маскою з екстрактом трав та м’яти, яка лишається на ньому протягом десяти хвилин, поки я приводжу до ладу нігті на ногах. Тоді беру глянсувач для зубів «Пробрайт» та надягаю на щітку полірувальний пристрій «Інтерплак» — він обертається зі швидкістю 4200 обертів на хвилину і змінює напрямок обертання 46 разів на секунду, довші щетинки прочищають проміжки між зубами і роблять масаж ясен, а коротші чистять поверхню зубів. Знову полощу, тепер «Цепаколом». Змиваю маску з обличчя м’ятним скрабом. Душ має універсальну насадку, що подає воду в усіх напрямках і регулює висоту струменя у вертикальному діапазоні 30 дюймів[27]. Вона зроблена з австралійської латуні та чорного золота, покрита білою емаллю. В душі я спочатку беру гідроактивний гель, потім — мигдалево-медовий скраб для тіла і відлущувальний гель-скраб для обличчя. Шампунь «Відал Сасун» просто чудово змиває той шар поту, солі, олій, пилу та речовин із забрудненого повітря, який може обважнювати волосся та склеювати його — так починаєш виглядати старшим. Бальзам теж хороший — завдяки силіконовій технології він живить волосся і не робить його важким, що теж може додати віку. На вихідних чи перед побаченнями я користуюсь вітамінним шампунем, кондиціонером та живильним комплексом «Ґрюн Нечурал». У цих формулах є Д-пантенол, комплекс вітамінів групи Б, полісорбіт-80, речовина для очищення шкіри голови та натуральні трави. На цих вихідних я планую навідатись до «Блумінґдейлз»[28] чи «Берґдорфз» і