Інна Турянська - Коли дружина стає драконом, Інна Турянська

Артура геть не радувала ситуація, що склалася. Але радувало хоча б то, що він таки спав поряд з дружиною, а не десь на дивані….чи взагалі на веранді, поруч з рожевими капцями. Віра заснула, тож він таки крадькома обійняв її. Вона така тепла зараз поки спить, і була такою холодною кілька годин тому, поки не спала. Зрештою, повіки чоловіка стали важкими й він теж заснув. 

І сниться йому, що він знову у тій кав'ярні. Поруч все та ж чашка, з тим же еспресо. Тільки воно вже холодне…ну точно як його Віра. Артур робить кілька ковтків і кривиться. Не смачно та ще й гірко. А ще у повітрі якийсь дивний запах. Чим же це пахне? 

— Вам настільки гірко на душі? — почувся незнайомий голос позаду, — Чи це ви від кави так кривитеся? — аби не від мого запаху, подумав власник того самого голосу.

“Цікаво як цей незнайомець побачив моє обличчя? Я ж до нього спиною! Хоча це ж сон, а тут всіляке буває.”  — так подумав Артур, навіть не озирнувшись, але таки відповів: 

— Так, гірко на душі. А ви що вмієте пролізати в чужі сни? 

— Вмію, — загадковим голосом відказав незнайомець. Хоча йому здавалося, що слово прилітати в чужі сни було б влучнішим. Принаймні так йому хотілося! — Я багато чого вмію, — додав вголос, а подумки — навіть в ментал можу. 

— І як же вас звуть? — нарешті озирнувся Артур. Перед ним стояв привабливий чоловік, молодший за нього…хоча щодо цього в Артура були деякі сумніви. Адже незважаючи на вигляд, в Артура було таке враження, що цей незнайомець старший за нього може так на років сто. Дивні якісь відчуття. А ще Артур подумав, що ці очі…вони…хм темні як ніч. Наче перед ним дракон у людській подобі. І що тільки підсвідомість не вигадає, коли людина спить. І чим же це так пахне?

— Ґар…хоча може й Елден*, — і знову ця загадковість. 

— У вас що роздвоєння особистості? — всміхнувся Артур. 

— Ну нехай це так назвемо, —  Чоловік з драконячими очима всміхнувся. Може в людей це так і називається? Однаково цей чоловік з гірким напоєм не зрозуміє правди, — То ваша дружина має здатність інколи перетворюватися на дракона? 

Артур всміхнувся від такого порівняння. То виходить його підсвідомість все про нього видала цьому незнайомцю. 

— Ну нехай це так назвемо, — вирішив підтримати цей жарт Мищенко. 

— Круто, я теж так вмію, — блиснули очі Елдена…чи то Ґара загадковими вогниками. 

— Перетворюватися на дракона? — вирішив уточнити Артур. 

— Угу, — ствердно кивнув незнайомець. 

Артур вирішив, що сперечатися марно. Та й взагалі відчуття того, що йому брешуть не було. Навпаки він відчував від цього Ґара абсолютну відвертість. 

— Слухайте, може ви мені допоможете з дечим…

— Нев'янучий букет? — озвучив його питання Елден.

Артур вже навіть не здивувався тому, що чоловік…чи хто б він не був знав його думки. 

— Так. 

— Любите її? 

— Кохаю…несамовито.

— Розумію, — в очах Ґара, ніби кінострічка, на кілька секунд промайнула якась дівчина. Звідкись Артур знав, що її звуть Аллісара. Він знав і те, що то кохана того Елдена, — Що ж…спробую допомогти. Правда це може зайняти кілька днів. Якби були крила, то я швидше впорався, а так доведеться почекати тобі. 

— А як я тебе знайду?

— Ти мене не знайдеш…хіба, що мій подарунок. Ти зрозумієш, що то від мене за запахом. Він пахнутиме вишнею з шавлією. 

“Точно! Це запах вишні з шавлією!” — нарешті усвідомив чим це пахнуло Артур. А загадкового гостя вже й не було. А разом з ним зникав і той запах. Вишня більше не відчувалася, лиш натяки шавлії. Але згодом і вони повністю кудись зникли. 

###

*Про загадкового Елдена з драконячими поглядом ( чи ж може Ґара...хз)) ви можете прочитати у книзі автори Лари Роси "Давні рахунки". Ох ця вишня з шавлією:)

Як думаєте допоможе цей Елден Артуру чи то був лиш звичайний сон?:)