Тіна Волф - Помилково заручені, Тіна Волф

Розділ 3

— Я повторюю ще раз, — сказала Аліна, чітко артикулюючи кожне слово, коли вони зайшли в торговий центр. — Ми тут не для розваг. Ми купуємо тобі костюм і йдемо додому. 

— Та я все зрозумів! — запевнив Михайло, запихаючи руки в кишені. — Просто зайшли, приміряли, купили. Легкотня. 

— Сподіваюся, ти так само скажеш, коли побачиш цінники, — пробурмотіла вона, ведучи його до магазину чоловічого одягу. 

Коли вони зайшли, їх одразу ж зустрів консультант — елегантний чоловік у бездоганному костюмі, який явно вже приготувався до нелегкого випробування. 

— Добрий день, чим можу допомогти? 

— Нам потрібен костюм для нього, — вказала Аліна на Михайла. 

Консультант швидко окинув його поглядом, і Аліна могла побитися об заклад, що в його очах на мить промайнуло співчуття. 

— Звичайно, у нас є багато варіантів, — професійно відповів чоловік. — Вам щось класичне чи більш сучасний крій? 

— Головне, щоб він виглядав як нормальна людина, — буркнула Аліна. 

— Я і так виглядаю чудово! — обурився Михайло. 

— У розірваних штанях з випускного ще мабуть твого татка? 

— Ну чому ж, тоді все було гарної якості! 

— О так! Якості чудової! Провалялися у твоїй шафі сто років і навіть не зотліли.

Консультант чемно кашлянув, ховаючи посмішку, і провів їх до стелажа з костюмами. 

— Давайте підберемо щось у класичних тонах? Чорний, темно-синій? 

— Що думаєш? — звернулася Аліна до Михайла. 

Він уже тягнувся до темно-зеленого піджака з якимись дрібними блискітками. 

— Тільки спробуй, — попередила вона. 

— Ну чого ти така? Це виглядає… креативно! 

— Це виглядає так, ніби ти втік із цирку. 

— А от цей? — він дістав бордовий оксамитовий піджак. 

— Боже, я зараз тут зомлію, — закотила очі Аліна. 

— Гаразд, гаразд, не заводься! — він підняв руки вгору. — Бери той, який тобі подобається. 

Вона з полегшенням витягла класичний чорний костюм і простягнула йому. 

— Ось. Це. Іди. Міряй. 

Михайло взяв костюм і попрямував до примірочної, а Аліна тим часом зітхнула з полегшенням. 

Десять хвилин потому… 

— Щось не так! — почувся приглушений голос Михайла з-за шторки. 

— Що ти вже наробив? 

— Я не можу застебнути штани. 

Аліна прикрила обличчя руками. 

— Це тому, що ти постійно їси піцу і запиваєш її пивом! 

— Не факт. Можливо, це костюм замалий. 

— Можливо, твій шлунок завеликий. 

— Так, я не виходжу в цьому. 

— Виходиш! 

— Не виходжу! 

— Я заходжу! — Аліна рішуче розсунула шторку. 

Перед нею стояв Михайло, намагаючись затягнути пояс штанів так, щоб вони все ж таки застібнулися. 

— Не смійся, — попередив він. 

— Я не… — почала вона, але тут її погляд опустився вниз. Штани сиділи на ньому настільки щільно, що здавалися частиною його шкіри. 

Вона зареготала. 

— Аліно, ти ж казала, що не будеш сміятися! 

— Я… не… можу… — вона ледве переводила подих. 

— Дуже смішно, ага, — пробурчав він, знімаючи штани з таким виразом обличчя, ніби йому довелося вибиратися з пастки. 

Після ще кількох спроб вони нарешті знайшли костюм, який сидів ідеально. Чорний, класичний, трохи приталений, з білосніжною сорочкою та стильною темно-синьою краваткою. 

Аліна схвалила: 

— Тепер ти виглядаєш як нормальний чоловік. 

— А ти виглядаєш щасливою, бо більше не треба зі мною сваритися. 

— Щаслива – це коли ти нарешті заплатиш і ми підемо звідси. 

— От і добре, бо після цього випробування я заслужив ще одну піцу. 

— Тільки не в цьому костюмі, — попередила вона. 

— Оу, це що, нові правила нашого фіктивного шлюбу? 

— Так. І перше правило: не зганьбити мене завтра на корпоративі. 

— Побачимо, сусідко, побачимо. 

Аліна ще раз важко зітхнула, їй було страшно, бо якщо навіть вибір костюма перетворився на таке випробування, то що буде завтра?..

Аліна нарешті відчинила двері своєї квартири, кинула сумку на тумбочку й майже з насолодою скинула туфлі. 

— Нарешті… — прошепотіла вона, розслаблено потягуючись. 

Цей день висмоктав із неї всі сили. Магазини, суперечки, сміх, нові нервові клітини, які точно не відновляться після цього «квесту» з Михайлом. Але головне — костюм був куплений, а значить, місію виконано. Тепер залишалося лише прийняти гарячу ванну, зробити чай і провести спокійний вечір перед телевізором. Аліна саме зробила крок до ванної, коли в двері постукали. Вона завмерла. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍