Гуцул - Історія Країни Вовків, Гуцул
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Через десятиліття, халіф послав каральну експедицію проти свого васала, непокірного еміра Сахака, на чолі з Буга-Тюрком котрий 5 серпня 853 в битві за Тбілісі (853) спалив столицю і відрізав Сахаку голову яку послав халіфу в Багдад.
Опісля, він вдерся до Абхазії де розбив західногрузинську державу в битві при Кверцхобі (853), та його розбили горяни Північного Кавказу. В битві за Цхаваті (853) ополчення з числа жителів Мтіулеті знищили арабську армію Буги-Тюрка.
Окремо проти еміра боровся Гуарам Мампал що схопив його та відправив до Візантії. Сама Візантія вкотре відновила позиції та різними способами намагалася не допустити об'єднання Сакартвелло, початково їй це вдавалося завдяки конфліктам між різними представниками роду Багратіоні. Після повалення могутності Аббассидського халіфату сильна православна Сакартвелло вже не була вигідна Східно-Римській імперії.
В 914 році емір азербайджанської держави Саджидів Абу-Касим зайняв фортеці Уджарму та Бічорму впритул відступаючи до Тбілісі. Під час облоги фортеці Куелі (914) картвельський герой та святий Гоброн з загоном у 200 воїнів зупинив 20-тисячне мусульманське військо, ті покинули Грузію. Арабська панування в Сакартвелло, за винятком Тбліського емірату, було остаточно скинуте.
Після цього цар Абхазії Георгій II розбив Квіріке що сховався в Бічорме та зайняв практично всю Кахетію. Коли Георгій ІІ повернувся до Західної Сакартвелло, за допомогою еліти Квіріке повернув владу. По смерті Георгія II його син Леон намагався якийсь час повернути Кахеті. Його сини Демитре і Феодосій боролись за владу в якій виграв останній. Після його сходження на престол до фортеці Упліцсіхе підійшли кахетинці.
Еристав (дворянин) Іоане Марушісдзе запропонував Давиду Багратіоні очолити власне військо, захопити Картлі та об'єднати Сакартвелло. З огляду на те що Давид був Багратіонів, що претендували на всю Сакартвелло, то міг це зробити. Крім того кахетинці захопили царя Баграта, його мати та батька Гургена. Давид зібрав військо але кахетинці не посміли виступити проти нього. В 978 Баграт знову був оголошений царем, на цей раз - об'єднаної Західної Сакартвелло (Абазгії, відомої в джерелах Київської Русі як Обезь).
Об'єднавшись, Іберія в битві за Валашкерт (990) розбила мусульманського азербайджанську державу Равадідів, в дворічній битві за Валазгірд (992-4) було розбито іншу державу Марванідів, а в битві за Цумб (998) знову було розбито країну династії Равадідів, в в битві за Шамкор (1012) розбито державу Шаддадидів.
Міжнародний авторитет Сакартвелло сильно підсилився. Під час повстання куропалата Барди Скліра візантійських сил виявилося недостатньо для його придушення, посередництвом монаха Торніке Імператор Василій ІІ просив допомогу у Давида Багратіоні. Той вислав 12-тисячне військо, повстання було придушене.
Однак візантійський імператор погодився надати землі його царству лише доки Давид Багратіоні житиме, за це останній прийняв сторону повсталого полководця Фоки умови якого були куди кращими.
Тоді Василій просив допомоги у Київського князя Володимира, обіцяючи віддати тому заміж сестру Анну. Однак після придушення повстання Фоки не виконав своєї обіцянки. Володимир пішов походом на Крим і Василію довелася стримати слово. В 988 Володимир Великий прийняв християнство, як і вся Київська Русь. Зрештою, Фоку було остаточно розбито і візантійський імператор направив армію проти Сакартвелло, у зв'язку з цим Давид Куропалат погодився передати своє вибите кров'ю його воїнів володіння імператору по смерті. В 1001 Давид Куропалат помер і візантійський імператор вирішив забрати надані йому території. Відбулася невдала для картвелів битва при Джаапчічі (1002).
Тим часом Баграт ІІІ придушив азнаурів на чолі з Кавтаром Тбелі. Від Візантії він отримав титул царя картвелів а його батько Гурген титул магістра. Через сім років помер і Гурген.
Під час дволітньої війни 1008-1010 Баграт ІІІ, в битві за Кахетію (1010) він приєднав до держави Кахеті і Ереті та став іменуватися царем ''абхазів, картавелів, ранів і кахів''.
Баграт ІІІ всіма силами намагався централізувати державу, часто не жаліючи для того інших представників роду Багратіоні, що йому і вдалося.
Після об'єднання Сакартвелло, до якого не увійшов лише Тбліський емірат і Квемо-Картлі, Баграт зустрівся з зовнішніми ворогами: голова сусіднього Гандзійського емірату Фадлан, занепокоєний новим потужним сусідом, вдерся до Сакартвелло. Баграт ІІІ в союзі з вірменським царем Гагіком II розбили його.
Баграт ІІІ помер в 1014 та був похований в побудованому ним Бедійському храмі. Тоді-ж на престол вступив його дванадцятилітній син Георгій І, чим скористалися Кахет-Ерецькі азнаури та знову розділові Сакартвелло.
Георгій І, натомість, вирішив воювати з Візантією та скориставшись боротьбою останньої з Болгарським царством повернув володіння Давида Курупалата - південно-західне Тао. Після перемоги над болгарами візантійський імператор Василь II вимагав повернути землі та отримав відмову, тоді його армія пішла на Сакартвелло. Не дивлячись на військові успіхи армія Західного Сакартвелло та Картлі-Емереті програла вирішальну битву при Ширімні (1021) а потім і битву за Свіндакс (1022). Був підписаний мир, Правитель був вже старим. Пізніше азербайджанці знов захопили місто в битві за Шамкор (1026). Цар Георгій помер 1027. Перед тим до Візантії відправили бранцем сина Георгія Баграта.
Він мав стати царем Західної Сакартвелло після смерті батька, та візантійці одразу наступили на кавказську країну вчиняючи там варварство. Одначе, вони були розбиті еріставом Ліпарітом Багваші в облозі фортеці Квалдекарі (1028). Опісля картвели розбили шаддадитстку армію в битві за Еклетз (1030). В 1031 цариця Маріам заключила з Візантією мирний договір. Через рік Ліпаріт Багваші захопив тбілійського еміра Джафаоп та передав його царю. Спочатку ерістав та цар добре ладили та через інтриги розпущені радниками-феодалами які двічі відмовляли Баграта IV взяти столицю, відбулися дві невдалі битви за Тбілісі (1038 і 1040). Ліпаріт повстав проти царя та переміг його. Скористалися цим вже греки. Картвели програли візантійцям битву за Сісареті (1042).
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Історія Країни Вовків, Гуцул», після закриття браузера.