Вподобайка - Кохання з іншої планети, Вподобайка

Джек трохи вагався, знаючи, що його відповіді можуть викликати ще більше підозр. Він випрямився на стільці, намагаючись залишатися спокійним. 

-Так, я мав контакт із ними. Вони прибули з планети Бернар. Їхня лідерка — жінка на ім’я Шейла.

Хелена похитала головою, її брови злегка піднялися. -І що вони хочуть? Яка їхня мета?

Джек коротко вдихнув і продовжив. 

-Вони кажуть, що хочуть допомогти нам. Вони переживають за нашу екологічну кризу  і вірять, що ми можемо об'єднати зусилля для порятунку нашої планети. 

Хелена тихо засміялася, але цей сміх не був теплим. Він прозвучав як зухвалий сигнал недовіри. -Допомогти нам? Що за нісенітниця. І ти в це віриш? Чому вони вирішили звернутися саме до тебе, Конраде?

-Я сам собі задаю це питання,— чесно відповів Джек. -Але їхні слова мають сенс. Вони знають про наші проблеми більше, ніж ми самі, і мають технології, яких ми навіть не можемо уявити. Я вважаю, що їхні наміри щирі.

Хелена знову нахилилася вперед, її погляд став гострішим. 

-А ти впевнений, що це не пастка? Що вони не використовують тебе для своїх прихованих цілей? Можливо, вони готують вторгнення?

Джек зустрів її погляд. 

-Я не можу сказати напевно, але те, що я побачив і почув від Шейли, здається правдою. Вона не хоче знищувати Землю. Вона видалась мені щирою і справді хоче врятувати наш світ.

Хелена підняла одну брову, скептично зітхнувши. 

-Щира кажеш? Конраде, це виглядає дуже зручно. Може, це просто спосіб маніпулювати тобою, використовувати твої слабкості.

Джек стиснув кулаки, намагаючись зберегти спокій. -Це можливо, але я не думаю, що вона бреше. Я вірю, що їхня допомога може змінити все. І якщо ми її відкинемо, можемо втратити шанс врятувати Землю.

Хелена вставила руки в кишені, на мить замовкла, оцінюючи його слова. Потім вона встала зі свого місця і обійшла стіл, наближаючись до Джека. Її погляд став м’якішим, але голос залишався холодним. 

-Я не кажу, що ти повинен їм довіряти, Конраде. Я кажу, що ми повинні бути обережними. І доки не буде повної ясності, ти будеш під постійним наглядом. Ми не можемо дозволити собі ризикувати.

Джек кивнув, розуміючи, що він під підозрою, але він також знав, що повинен був дотриматися свого рішення.

 -Я зрозумів, доктора Брікс. Але прошу тебе, не відкидайте їхню пропозицію без обдумування. Це може бути єдиним шансом для Землі.

Хелена зупинилася біля дверей і подивилася на нього через плече. 

-Ми це побачимо, Конраде. Але будь готовий до того, що якщо ці інопланетяни зрадять нас, наслідки для всіх будуть катастрофічними.

***

Шейла і Найт вибрали для тимчасового проживання стару військову базу неподалік від місця приземлення свого зорельота. Це була занедбана будівля, схована в густому лісі, де їхній корабель залишився непомітним для місцевих жителів і урядових структур.

Колись ця база служила місцем стратегічної оборони, але зараз вона виглядала як закинуте сховище, що ідеально підходило для таємної місії. Навколо не було нікого — лише дерева, які приховували їхню присутність від будь-яких сторонніх поглядів.

Всередині було холодно і сиро, але вони швидко обладнали базу за допомогою своїх технологій з планети Бернар, перетворивши її на більш комфортний притулок. Вони використали мобільні енергетичні пристрої, щоб забезпечити себе електрикою, а також привезли з собою рідку їжу, що не вимагала спеціального зберігання.

Найт налаштував комунікаційні системи для постійного зв’язку з зорельотом і контролював навколишнє середовище, щоб переконатися, що їх не помітили. А Шейла, незважаючи на своє хвилювання щодо зустрічі з Джеком, намагалася залишатися зосередженою на місії. Їхня тимчасова база стала місцем, де вони могли підготуватися до наступних кроків і обговорити стратегію переконання Джека приєднатися до них на планеті Бернар.

Тут, у тиші лісу, вони обмірковували свої дії та готувалися до головної зустрічі, розуміючи, що кожен їхній крок може вирішити долю не лише їхньої місії, а й двох планет.

***

Шейла і Найт сиділи навпроти Джека у занедбаній кімнаті старої військової бази, де вони зустрілися після його роботи. Їхні обличчя були серйозними, але погляди були сповнені співчуття і розуміння. Джек сидів між ними, відчуваючи напругу в повітрі, адже давно підозрював, що вони знають більше про нього, ніж здавалось на перший погляд.

Шейла, подивившись на Найта, вирішила почати розмову. Її голос був м’яким, але відчувалася вага тих слів, які вона збиралася промовити.

-Джеку, нам потрібно поговорити про щось важливе... Ти вже почав відчувати зміни, правда? — почала вона, обережно спостерігаючи за його реакцією.

Джек стиснув кулаки, намагаючись залишатися спокійним. Він кивнув:

 -Так. Щось не так зі мною. Я не розумію, що відбувається, але це стає все більш дивним. Це навіть інші люди помічають, нещодавно у мене змінився колір очей у розмові із моєю керівницею і я не знав,  що їй відповісти.

Найт нахилився вперед і додав:

 -Це не 'щось не так', Джеку. Це твоє справжнє я. І настав час дізнатися правду.

Шейла зробила глибокий вдих і почала пояснювати: -Ти не просто земний чоловік. Ти наполовину з планети Бернар. Твій батько, Джеку, був одним із наших, і ти успадкував його інопланетну спадщину. Це пояснює, чому ти почав відчувати зміни — твоя інопланетна сторона активізувалася.

Джек завмер, його очі розширилися від здивування. -Що? Мій батько… з Бернара? Але чому ніхто мені не сказав? Як це можливо?

Шейла тихо продовжила: 

-Твій батько був частиною місії з Бернара. Він жив на Землі під прикриттям, але, коли він зустрів твою матір, він вирішив залишитися тут. Він знав, що рано чи пізно доведеться розкрити цю таємницю, але хотів захистити тебе, тому що світ ще не був готовий до правди. Після його повернення на Бернар все це залишилось прихованим."

Джек підняв голову, сповнений змішаних емоцій: гнів, недовіра і неймовірна розгубленість перепліталися в ньому. "Чому саме зараз? Чому я? І що це означає для мене?"