Єва Басіста - Дві сторони, Єва Басіста

- Що? - здивувалася руда.

- Ага, - усміхнулася брюнетка. - Ти думала, що якщо твоїй матері понад сорок років, то все - мною не цікавляться чоловіки? Ні... Вони бігають за мною, бо я вмію із ними розмовляти. А також вони під цими чарами все відають мені...

- І чого хоче та Таня?

- Помсти, - пирхнула Аліна, якій питання доньки здалося дурним. - Та мала шльондра зараз у Житомирі та може десь вештатися поряд.

- Ти хочеш її убити? - запитала Лілія.

- Не тільки її, а також твою свекруху. Я гадала, що після того нападу, вона схаменеться та запише все майно на Романа, але видно, що до неї не дійшло...

- Я зрозуміла, - протягнула руда, відчуваючи зло, яке йшло від її матері.

- Сьогодні мої люди приберуть ту кляту білявку, але для цього варто обрати затишне місце.

Після цих слів жінка на декілька хвилин застигла, а потім піднялася, схопила телефон та подалася на балкон, звідки вона стала дзвонити Ларисі Петрівні.

Тим часом Лілія сиділа на дивані. Її було неймовірно важко, адже вона впала у ту прірву, яку так боялася. Дівчина відчувала себе розбитою та нікому не потрібною, а більше хвилювали погрози Дмитра, які її матір назвала безглуздими, але вона їх такими не вважала.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно