Яра Крихта - Споріднені душі: Розірваний зв'язок, Яра Крихта

Кларісса завмерла на місці, наче удар блискавки пронизав її тіло. Її лице, зазвичай бездоганно спокійне й суворе, раптом забилося швидше.

– Відмовила? Але ж ти казав… 

Селін підняла його палицю, намагаючись допомогти брату.

Ноги Кларісси злегка підкошувалися, і дівчина змушена була схопитися за стіл руками, щоб втриматися на ногах.

– Кларіссо! Щоб тебе! – Селін плакала, більше не керуючи собою.

– Я... не знала... – ледве прошепотіла дівчина, спустошена.

– Та невже ти не бачиш?! Просто поглянути на Айдаса вистачить, щоб зрозуміти, що все кепсько! 

Чоловік стояв мовчки, спираючись на палицю, відчуваючи, як всередині все ламається. Серце стукало болісно й важко, кожен удар лунав у грудях, ніби він відчував, як його роздирає на частини. 

Як вона могла? Як могла його рідна сестра так холодно все зруйнувати, переконана у своїй правоті, не бачачи його болю?

Айдас відчував, як його існування скочується в прірву, з якої не було повернення.

– Я був дуже близько до того, щоб вона покохала мене… Щоб погодилася бути зі мною. А зараз це все… 

– Айдасе… – Кларісса злякано озвалася, голос тремтів, на відміну від того холодного тону, з яким вона раніше говорила. – Ти ще можеш встигнути… Він тільки поїхав, ти можеш наздогнати його… Можливо, все ще можна виправити… – вона злякано дивилася на ціпок, на який спирався Айдас. 

Чоловік підвів на неї погляд, і в його очах, здавалося, загорілися дві чорні зірки – яскраві й палаючі від гніву. Її слова не мали значення, ніщо більше не мало значення.

– Наздоганяй його, інакше він все зруйнує, – прошепотіла вона, ледве тримаючись на ногах. – Ти ще можеш… Айдасе, вибач.

Чоловік не відповів. Він мовчки обернувся та вийшов, залишивши сестер в кімнаті тет-а-тет. Спершу він зайшов в свою кімнату, де лишив книгу про Споріднені душі, яку так і не дочитав, не бажаючи знати. Витягнув з неї квиток на той концерт Мії, який він зірвав. І рванув до виходу.