Арія Вест - Корона Медіаносу. Балада про тигрів, собак та щурів, Арія Вест

На цьому моменті, мабуть, можна було подумати, що як же це відьмі Ірвін непідвласне воскресіння мерців, якщо геть недавно це зробила недосвідчена дівчинка-веркастр, котра заклинала пітьму? Та в даному контексті ішлося зовсім про іншу річ. Одне діло, оживляти мерців, і зовсім інше ― воскрешати мертвих, повертати їх до життя.

Дівчинка-веркастр зуміла оживити мерців, себто мертві тіла тих дітей, та вони були не більше, ніж просто бездушні зомбі, істоти без свідомості, які повністю підкорялися силам пітьми дівчинки. У цьому випадку закляття було неважким, і осягнути його дійсно могла навіть така юна заклинателька, у якої були ціль, бажання і наполегливість. Та отримані в ході заклинання живі мерці являлись просто оболонкою, живим трупом.

Воскресити ж мертвого по-справжньому, повернути йому душу, свідомість, і щоб при цьому померла людина дійсно повернулася собою, було неможливо. Не існувало на світі жодного заклинання і жодного заклинателя чи відьми, яким би це було під силу. І навіть Ірвін, відьма-Прародителька, Та, Що Укладає Угоди, не могла здійснити подібного роду бажання.

― Значить, ось чим ти займаєшся?! ― викрикнула Лея, витріщившись на відьму і діставши свій батіг. ― Люди приходять до Колодязя, кидають магічну монетку, і вуаля! Ось же й ти! ― у голосі Леї аж пашіла лють. Релі аж замислилася, чи не було у неї якогось минулого із Ірвін, скажімо, чи не доводилось їй також кидати монетку.

― Ну, не обов’язково кидати монетку в колодязь, ― невинно знизила плечима Ірвін, зводячи брови. ― Достатньо, щоб монетка була насичена магією, і той, хто підкидає її, істинно бажав здійснити своє бажання.

Та в ту ж мить з-за Леї та Ноа вискочив Норвел. Його обличчя аж пашіло від злості:

― Значить, це ти… ― звів він на Ірвін насуплений погляд. ― Ти прокляла мене! Хто то був? Хто просив тебе про це???

На цьому моменті лісом прокотився єхидний смішок. Ірвін заходилася від інтриги. А тоді, розвівши руками, пробелькотіла:

― Я не розкриваю імен своїх замовників просто так… одна із частин Угоди, любчику!

― Тоді… ― Норвел ненадовго опустив очі, а тоді, різко звівши їх, пропищав: ― Тоді я укладу з тобою угоду! Скажи, хто це був, і я…

Від такого повороту подій Ірвін аж зайшлася від захоплення, та неочікувано прозвучав крижаний голос Вея:

― Угоди не буде.

Юнак так різко повернувся до Релі, вихопив із її рук монетку і одним стисненням між вказівним та середнім пальцями знищив її в порошок, що Релі навіть кліпнути не встигла.

Щойно це сталося, і Вей зсипав порошок собі під ноги, Ірвін, яка шалено посміхалася, окутав чорний дим. В одну мить він огорнув її повністю і зник безслідно, як і появився.

Норвел був не в собі від шоку…

Вей холодно кинув, дивлячись на нього:

― Не варто укладати угоду з Ірвін, телепню. І так зрозуміло, що тебе прокляла давно уже мертва королева. Більше ніщо не заважає тобі бути з Кіарою Лоран, але, запам’ятай мої слова, теперішня королева Мерідії на тебе й оком не гляне. Так що забудь і змирись.

Сказавши це, хлопець поспіхом відійшов убік, аби знову поглянути на океан, вид на який звідси відкривався просто вражаючий.

Релі знайшла себе у деякому сум’ятті. Поява Прародительки викликала у неї відчуття внутрішньої тривоги. Ірвін була тією, хто врятував її від загибелі у той роковий день, коли вона, будучи Владичицею Воронів, прийняла рішення покінчити із собою. Це саме Ірвін створила наймогутніші у світі алевіати, аби стримати усередині неї тьму, що от-от мала повністю поглинути її… одначе… Прародителька ніколи не робила нічого з власної волі. Чиїм же бажанням було урятувати її і… яку ціну довелося заплатити?

Привіт, читачу! Рада, що читаєш мою писанинку. З тебе лайк - автору приємно❤️
Коментуй про свої враження, ділися переживаннями та обговорюй сюжет у коментарях)))