Олександр Кваченко - Невідома планета, Олександр Кваченко

— А кристалі з базами у вас є?

— Є, зараз принесуть. - принесли близько тридцяти штук.

Я сів перевіряти в зчитувачі кристали, Тех пішов дивитися, що вони знайшли в пустелі. І трохи прорахувався і розблокував усі кристали із захистом за допомогою ШІ. Коли кинувся, то це вже побачили. Домовилися, що кожен п'ятий розблокований кристал віддають мені за роботу. Забрав собі тільки з потрібними базами, а під час перевірки кристалів робив всі копії інформації та передавав їх ШІ. З цікавого була лише база бою підрозділу спеціального реагування, але стара. Повернувся кіборг з потрібними для нього деталями знайденими в каравані та ми почали збиратися вилітати в місто. Пасажир був уже готовий відправлятися, але перед дорогою запропонували посидіти так сказати на доріжку та випити гахву в крихітних філіжанках у формі піали. Велася не спішна розмова, але вбачавши що я не відповідаю точно на деякі їх питання ми завершили посиденьки. Один зі старійшин вже під час прощання попередив, щоб я не показував цей ніж у місті. Дуже рідкісна і цінна річ, де б дізнатися, що в ньому такого цінного, у мене ще й такий клинок є і камінь схожий, але я побоявся питати.

Всі куплене у кочівників зібрали й завантажили, готові вирушати, запустили двигуни, підняли над поверхнею планети корабель, і вирушили в дорогу. Старійшину посадили в каюті, але він і так дивився на всі очі і я гадаю записував усе, що бачив. Хитрожопі хлопці, зловживають гостинністю на кораблі.

— В якому боці місто Тех - він вказав рукою на кам'янисту гряду, над якою низько пливли сірі хмари. І ми попрямували до неї.

Через годину гори збільшилися і закрили половину неба. Над скелями кружляли птахи, а на крутих, важкодоступних схилах виднілися силуети сторожових веж, система оповіщення міста від набігів аномальних тварин. Ми йшли близько двадцяти метрів над землею, швидко минаючи яри та річище річок, Іс помітив групу чоловіків, оточених стадом тварин, і процесію з кількох колісних автомобілів, завантажених зеленою рослинністю. Бачили, як вони махали нам руками.

— У місті думаю вже знають про наближення корабля, у ньому працює система далекого попередження! - сказав кіборг.

— Мік, дивися на вході у ворота міста якийсь натовп. - відстежував обставини Іс.

Ми приземлилися на місцевій автостоянці в передній частині міста, звідки були помітні стрімкі оборонні стіни та овальні металеві ворота, через які легко міг проїхати поїзд. Вхід був захищений чимось подібним до барикад і охоронявся щільно, як і саме місто. Подвійні ряди пінобетонних блоків утворювали високі стіни, оглядові щілини та турельні гнізда. Я розрізнив турелі, встановлені на добре обладнаних вогневих позиціях, і навіть закопані гармати, звернені до непроханих гостей квадратним стволом плазмових гармат, що почорніли від старої кіптяви. Біля напіввідчинених дверей стояли озброєні солдати, які впускали людей одного за одним.

Багатолюдно це було б применшенням. Максимум тут було кілька десятків людей, що тягли пожитки, мотлох і машини з різними вантажами. Чоловіки з потемнілими від сонця обличчями сердито сперечалися з охоронцями на пропускних пунктах, а жінки нетерпляче йшли поруч із товаром. Ми чули по зв’язку накази солдатів, які явно були незадоволені нашою появою, а також хаосом і бардаком навколо. Наша поява наробила багато галасу, частина солдатів займала позиції, частина відводила людей і бажала прикрити ворота. Але я акуратно сів, намагаючись, щоб зброя корабля не дивилися на ворота.

— Фермери та шукачі, — примружився Іс, дивлячись на людей. — Все, що знайшли та виростили, тягнуть на продаж у місто.

— Слухай Тех, а що місто — перебуває в горі? — спитав я, дивлячись на світло за брамою, де зникали машини та люди після невеликого огляду.

— Ні… побачиш. Слухай, Мік, я тут якраз хотів тобі дати настанови. Список того нам потрібно купити є у старійшини кочівників, намагайся спілкуватися через нього. Він наш представник. До тебе підходитимуть інші зацікавлені особи посилайся на нього. Я залишуся на кораблі та займуся заправкою і  ремонтом двигунів. Пройдіть по місту подивіться, що є цікавого, в пригоди не лізьте. Буде хтось з адміністрації чи найманців чіплятися з пропозиціями, відправляй їх на мене.

Я кивнув, і Тех понизила голос:

— Загалом, зараз не варто відразу всім тут говорити, що ми з бази та з якого Іс роду. Можуть не зрозуміти й таке інше, кажи, що ми шукачі. Прилетіли здати знайдене, полагодиться, скупиться. Потрібно буде загін мисливський зареєструвати тут, то простіше буде легалізуватися.

— Чому? — просто запитав я.

— Ну, всяке буває, адже шукачі теж різні бувають. Деякі люди пов'язують початок катаклізму аномалій з нашою базою. Загалом, говори так - ти Мік з корабля, що впав, з командою, ну так розповідай. Лади? А там далі вирішимо.

— Добре, — не сперечався я.

Занадто багато цікавого відбувалося довкола. Нас вже зустрічав хтось із місцевого керівництва міста, біля корабля. Першим випустили старійшину кочівників поговорити із представником. Нас представили один одному і запропонували наступного дня у таверні провести зустріч, взяли списки того, що нам потрібно та пішли. Іс вигнав два глайдери з трюму і підігнав у щільну до трапу, я сів в один, а хлопець узяв старійшину, і ми поїхали до брами. На воротах нас швидко перевірили та пропустили.

Місто було не схоже на курортне селище. Будівлі, зведені ще до війни, змінювалися побудованими вже пізнішими з пінобетону та його компонентів, але все виглядало більш-менш нормально, напрочуд чисто і пристойно. Широкі вулиці, не було сміття, розмальованих стін, на перших поверхах зустрічалися вивіски магазинів та закладів. На вулицях знаходилися люди, трохи схожі на кочівників, із засмаглим кольором обличчя та однакових куртках та комбінезонах, назустріч дорогою траплялися колісні авто та інші машини. У місті було багато зелених дерев, кущів і квітів, старанно висаджених у спеціальних нішах. Було помітно, що про зовнішній вигляд вулиць дбають. Ми промчали вузькими вуличками зрізуючи дорогу, повз площу з пам'ятником, парки з алеєю та величезним фонтаном і під'їхали до готелю в центрі міста. Тут на будівлі було вигравіювано родовий знак кочівників.