Тетяна Гуркало - Свято Червоної Косинки, Тетяна Гуркало

27 (3)

Чаювали у Терхи вони досить довго. Напіворчанка, насмішкувато дивлячись на Лялянівеля, згадала декількох своїх чоловіків, які були справжніми чоловіками, не те, що деякі з присутніх. Мабуть розважалася так. Тому що сподіватися його тим образити… занадто розумна вона була для цього. І виходив ельф з тих гостей в хорошому настрої, хоча припущення, що хтось хоче провести незрозумілий ритуал задля народження чогось ще більш незрозумілого, не йшло з голови.

І, так, йому хотілося кудись сховати дружину. Тому що без орка в тому ритуалі навряд обійдешся. А чіпати чистокровного орка, та ще й чоловіка не кожен ризикне. А тут дівчина, котра навіть у порівнянні з напіворчанкою не така вже й велика і сильна. І магією для захисту навряд скористатися зможе. Так що ховати, поки всіх не переловлять.

— Що вам сказала та нехороша жінка? — таємниче пролунало з кущів, повз які вони якраз проходили, а потім звідти виглянув Нетин, знову замаскований під світлого барда.

Лялянівель хмикнув, схопив його за комір і витягнув на світ. Нетин від несподіванки навіть не пручався. Тільки очі в нього стали круглі-круглі і чомусь злякані.

***

— Ось, в такому стані вони страшні, — пошепки казав темний Дарці, майже лігши на стіл і вказуючи на Лялянівеля пальцем. — В такому стані вони зробити можуть що завгодно і завжди щось несподіване. Що ти з ним зробила, жінко? Звичайний ж світлий був, на снулу рибу схожий.

Дарка тільки загадково посміхалася і це їй дуже подобалося.

Подавальниці витріщалися і мабуть не могли зрозуміти за що Дарці така честь — аж два ельфа одразу. Це в тих кав’ярнях куди вони заходять часто вже звикли, а тут воно в новинку.

Взагалі в кав’ярню вони пішли щоб поговорити. Нетин саме в кав’ярню захотів. Бо там, де п’ють щось міцніше кави можуть і пику набити, ага, він навіть знав хто і підозрював чому. А в звичних хтось міг і спостерігати, а занадто часті розмови з бардами вже підозрілі. Ну, а десь в саду і закопати можна, так що туди він тим більш не піде в такій компанії.

Кав’ярню Нетин вибрав затишну, невелику таку, прикрашену портретами котів. Знайти її можна біло тільки знаючи, бо вона ховалася серед великих дерев і кущів. І ціни тут були такі, що бажаючі пошукати точно були. Інакше це місце давно б розорилося з причини відсутності відвідувачів.

І так, тістечка тут були дуже смачні і оригінальні.

— Ти краще розповідай те, що нам цікаво, — ласкаво попросив Лялянівель.

Відповідати на дивні питання темного Дарка не збиралася, а ось його послухати — з задоволенням.

— Все ця орчиха правильно сказала, — насупившись і розпрямившись сказав Нетин. Мабуть вирішив не випробовувати новий характер Лялянівеля на міцність. — Прямо тобі набір для ритуалу. В якому буде потрібен орк. Тільки не чистокровний, зв’язуватися з чистокровним вони не ризикнуть.

— Хто вони? — спитав Лялялнівель, а Дарка заїла це одкровення тістечком. Якщо комусь потрібен не дуже сильний, але орк, то вона дуже навтіь підходяща особа. Недарма підозрілі записочки з роботою вручають.

— А, були у нас одні дурні і диваки. Я чесно думав, що вони всі вже повиздихали. І не я один. Це ж ходячий анекдот був.

— Так? — підняв брову світлий ельф.

— Так. Борці за права і свободи чоловіків. Їх, звичайно, не підтримали і вони образились. Після чого зібрали речі і переїхали. Кудись в землі орків, якусь там долину собі відвоювали і сиділи там, тихо вимираючи. Тому що вони ще й борці за чистокровність. А наші жінки кудись до орків їхати не збиралися, тим більш до цих придурків, які доводили, що жінки чогось там не повинні хотіти, а жінка на троні, то взагалі біда і скоро настане кінець світу. Жінки, як вони думали, повинні підкорятися і поводитися як дресовані собачки. А на ту пору навіть в людей жінки так уже не поводилися. Голодні століття декілька століть як закінчилися, чоловіки знову розвелися, їх почали бити по головах за наложниць… Ну, розумієте. А тут ці, чистокровні, вищі за народженням і в долині, яку навіть оркам не хотілося чомусь назад відвойовувати. І яка дурна наречена туди поїде? Думаю, навіть світла, у котрої борг роду, знайшла б привід відмовитися. Вони потім навіть орчанок намагалися ловити, бо важко зовсім без жінок. Але орчанки відбивалися, та й дітей там бути не могло. А тих же людських дівчат через землі орків таємно не потягнеш. Хтось неодмінно побачить. Ну і так.

Нетин сам собі кивнув і запив цю дивну історію кавою.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно