Віккі - Східна троянда. Таємниці королівство, Віккі

Королева Олена помітила на обличчі Вікторії сяючу усмішку і з цікавістю запитала:
— Як твої справи, моя красуня? Ти виглядаєш щасливою.  

Вікторія трохи розгубилася, не очікуючи, що її мати зверне увагу на її настрій. Але, намагаючись зберегти спокій, відповіла:
— Я живу сьогоднішнім днем, життя прекрасне.  

Її тітка, королева Феріде, підтримала племінницю:
— Абсолютно згодна, дорога.  

Лейла, звертаючись до своєї молодшої доньки Еми, запитала:  
— Доню, ти вже чекаєш подарунка від батька?  

Емма радісно відповіла:
— Звісно! Дуже цікаво, що саме мені привезе тато.  

Феріде, заінтригована, вирішила запитати:  
— А що за подарунок?  

Лейла гордо усміхнулася і загадково відповіла:
— Дізнаєтесь зовсім скоро.  

Королева Олена звернулася до принцес:
— Принцеси, чи не хочете приєднатися до нас? Приїжджає шанована жінка з донькою на ім’я Хадіра, пам’ятаєте?  

Вікторія, радісно згадуючи Хадіру, відповіла:
— Так, звичайно, пам’ятаю! Але ми прийдемо трохи пізніше, спочатку хочемо прогулятися і подивитися на подарунок. Кажуть, його вже привезли до палацу.  

Лейла, усміхаючись, сказала:
— Гаразд, ідіть, принцеси. Розкажете нам потім.  

Королева Олена додала:
— Ми будемо чекати вас.  

А королева Феріде підтримала:
— Так, обов’язково зустрінемося, мої любі племінниці.  

Принцеси покинули матерів і тітку в супроводі своїх служниць, охоронців і улюбленців. Але, коли вони відійшли, королева Олена тихо зупинила охоронця Давида і пошепки сказала:
— Слідкуй за принцесами і доповіш мені.  

Давид кивнув і вирушив виконувати наказ.

Джастін, молодий слуга, не відводив погляду від двох прекрасних принцес, які, сміючись та розмовляючи, прогулювалися садом зі своїми улюбленцями. Серед них його серце особливо тріпотіло при вигляді Емми. Її легка усмішка, дзвінкий сміх та граціозні рухи запали у найглибші куточки його душі. Він зрозумів, що закохався, хоча знав, що вона навіть не підозрює про це.

Емма була донькою еміра, принцесою, чий статус і положення підносили її над усіма. Джастін же був лише скромним слугою, людиною, чиє життя було дуже далеким від королівської розкоші. Проте його серце не могло змиритися з цим, адже кохання не вибирає рангу чи положення. Він боровся із самим собою, розмірковуючи:  

"Яка вона прекрасна… Як я можу зізнатися їй у своїх почуттях? Я лише слуга. Світ, у якому вона живе, недосяжний для мене. Навіть якщо я скажу, що люблю її, що це змінить? Її родина ніколи не прийме такого союзу. І я не можу нав'язувати їй свої почуття, поставивши її в непросте становище. Емма заслуговує на більше, ніж я можу їй запропонувати."

Ці думки приносили Джастіну біль, але він не міг втриматися від того, щоб знову і знову дивитися на Емму, ловити кожен її жест, слухати її голос. Він мріяв про те, що, можливо, в іншому світі чи за інших обставин вони могли б бути разом, гуляти поруч, ділитися думками і почуттями. Але реальність була жорстокою — різниця в статусі, яку неможливо подолати, змушувала його зберігати кохання в таємниці. Усе, що залишалося Джастіну, — спостерігати за нею здалеку і бажати їй щастя, навіть якщо це означало, що він залишиться осторонь.

Пока королеви Олена і Феріде та наложниця Лейла велично прогулювалися садом у супроводі численних слуг, шепочучи між собою, королева Олена здалеку звернула увагу на двір для слуг. Там вона побачила прекрасну дівчину на ім’я Самія. Олена навіть не здогадувалася, що це донька того самого принца Салмая, якого підставили десять років тому. Маленьку доньку принца, Самію, вона більше не бачила з того часу, як та зникла разом із матір’ю з палацу.

Прекрасна Самія допомагала Айні розвішувати на вулиці випрані речі. Вона акуратно розвішувала тканини, її чудове волосся, зібране в зачіску, сяяло на сонці. Кремова сукня, золоті браслети та сережки на руках робили її вигляд не таким бідним, як у інших служниць. Королева Олена відчувала якусь тривогу, дивлячись на цю дівчину. Вона покликала служницю Аміру:  
— Аміро, підійди сюди.  

Амірa підійшла:  
— Так, Ваша Величносте?  

Королева Олена насторожено запитала, дивлячись здалеку на Самію:  
— Хто ця прекрасна дівчина, яка розвішує речі?  

Амірa поглянула на свою господиню, думаючи, що та вже знає, і відповіла:  
— Ваша Величносте, це дівчина Сіта (це вигадане ім’я для Самії, яке дала їй господиня Фейза). Вона нещодавно прибула до палацу як служниця для колишньої королеви Фейзи.  

Королева Олена нахмурилася, дивлячись на цю красуню. У ній було щось знайоме, щось, що нагадувало когось із минулого. У королеви Олени з’явилося передчуття, що така гарна дівчина, добре одягнена і з золотом, може спробувати спокусити когось із її синів-принців чи пасинків. Вона також відчувала, що Фейза може намагатися зруйнувати її становище.

Олена гордо і рівно стояла, приховуючи свою тривогу, і наказала служниці Амірі:  
— Аміро, ця красуня нехай працює і служить у господині Фейзи, скільки потрібно. Твоя задача — зробити так, щоб вона залишалася лише там, серед слуг, а не в нашому палаці. Вона занадто гарна, і я побоююся її.  

Амірa з нерозумінням запитала:  
— Але, пані...  

Королева Олена перебила її:  
— Ніяких "але". Виконуй наказ головної королеви.