Яра Крихта - Споріднені душі: Розірваний зв'язок, Яра Крихта

– А чим? Це так безглуздо, – дівчина щиро не розуміла. – Що такого було в тій зустрічі під театром? Там була тільки злість і твої глузування. Ми тільки посварилися. І мені здавалося, що якби не було тієї сварки, то за інших обставин пізніше… я би тебе менше ненавиділа.

Айдас звісно не міг сказати про браслет, і єдине дурне, що спало на думку, це: 

– Мене вперше в житті вдарила дівчина. Поставила на місце ляпасом. 

– І тому ти почав ходити за мною? 

– Я не знаю. 

– О Боже. Айдасе, це звучить так безглуздо, що мені аж шкода тебе.  

І це справді його зачепило тоді. Він довго не міг цього визнати, але правда була в тому, що саме той ляпас пізніше відкрив йому очі на себе. До цього моменту Айдас завжди поводився з жінками надто м'яко, старався бути джентльменом, щоб здаватися досконалим. Він звик грати роль бездоганного чоловіка – завжди стриманого, галантного, такого, що ніколи не підніме голосу і не дозволить собі грубості. Але коли Мія вдарила його, це стало для нього відкриттям. 

За всією його «милістю» ховалася порожнеча. За цією маскою джентльмена, яку він носив роками, він насправді був підлабузником, який шукав схвалення, і кретином, який міг легко образити жінку, присипаючи це зверху своєю дволикістю та чарівною усмішкою. 

Мія стримувала сміх, в її очах світилося щось нове. 

– Що таке? – Айдас не витримував її погляду. 

– Тобі подобається бути на моєму повідку. 

– О так, – визнав, не сперечаючись. – Піймався. 

Дівчина здавалася спантеличеною, їй явно так низько не вклонявся досі жоден чоловік. 

– Гаразд, – зашарілася. – Наступне запитання, пане журналісте. 

– За кілька днів навідаюся до сестри, хвилююся за неї. Просто скажи, що купити смачного дорогою назад. 

– Я вже підготувала список, там тільки одна крамниця. 

Бавилися так допізна, поки Айдас не почав засинати. Мія провела його в кімнату, і чоловік міг бути поруч і відчувати її обійми до самого ранку. 

Так минуло ще кілька днів, Айдас не міг витримати, рахуючи ледве не кожну хвилину до першого числа. Тільки Селін знала, де Айдас, і часом телефонувала потай. 

Одного вечора вона просто шокувала його:

– Ти мусиш приїхати, Кларісса хоче оголосити, що вагітна! 

– Що? 

– Це моя здогадка, але найімовірніше, що так і є.

Айдас всміхався, як дурник, і Мія, яка пройшла повз з книгою в руці, насторожилася. Їй також стало цікаво, що здивувало чоловіка, і вона спробувала притулитися до телефонної слухавки. 

Айдас просто обійняв її за шию та притулився губами до її чола, продовжив розмову з сестрою:

– Коли приїхати? Коли вона приїде?

– Завтра. 

Завтра. Завтра це… ще чотири дні до першого числа. 

– Я мушу це почути від неї. Я радий, дійсно радий. Це зробить її кращою. 

– Отже, братику, зустрінемося вже завтра, сьогодні я хочу сходити до крамниці – куплю подарунок для неї і від твого імені також. А ти відпочивай.

Наступного дня Айдас поцілував руку Мії на прощання, заїхав в крамницю, яку вона обрала, взяв необхіде одразу і вирушив до маєтку Рієн.

Під’їхав до воріт батьківського дому, але не став заїжджати в двір. Він вийшов з авто і пішов до дверей дому, аж раптом одне з авто виїхало з гаража і рвонуло просто на нього. Машина смикалася, Айдас встиг відскочити, коли авто влетіло у ворота, випустивши з-під капоту хмару диму.

Він підбіг до машини, відчуваючи, як у грудях шалено стукає серце. Ворота були понівечені, а передня частина автомобіля вкрилася тріщинами. Його паніка зростала з кожною миттю. 

Він миттєво впізнав постать, що вибиралася з авто, і, побачивши її, глибоко охнув:

– Селіно! – вигукнув, кидаючись до сестри.

Дівчина тремтіла, її руки трусилися, а на обличчі застигли сльози. Вона здавалася розгубленою і наляканою. Її чорне волосся безладно вибилося з зачіски, а очі світилися жахом.

– Айдасе... – мовила його ім'я, голос слабкий і здавлений. – Вибач мені!