Петро Михайлович Кралюк - Півтори тисячі років разом. Спільна історія українців і тюркських народів

висновками. Делла Валле вказує на відмінності між християнами Московії й християнами України. Якщо перші є єретиками, то другі такими не є, навіть більше того – козаки наближені до католицизму. Справді, між московським та українським православ’ям існували відмінності. І українське православ’я запозичувало католицькі елементи. Не будемо говорити про те, що частина тогочасних українців прийняла унію з католиками. Але і в православних, що не стали адептами унії, було чимало католицького. Як, наприклад, у Петра Могили478. Тобто хоча й делла Валле видавав бажане за дійсне, все-таки певні підстави для подібних тверджень у нього були.

Правда, як бачимо, за високою «християнською місією» козаків простежувалися цілком меркантильні інтереси. Їх делла Валле озвучив таким чином: «… я старався логічно доказати, як легко можна б здобути від турків Трапезунд та інші сусідні міста на Чорному морі, якщо б шах із своєю армією на суші помагав козацькій виправі. Козаки своїми постійними атаками з моря зайняли б турецькі посілості і передали б їх у руки персів. Вони дуже здібні до здобування чужих країн, але не можуть ці здобутки утримати в своїх руках. Їх мало і вічно тиняються, а живучи з другого боку, мусять зосереджувати цілу армію на морі… Але я… ще сказав, що цей союз з козаками добрий не тільки для війни проти турків, але міг би бути багато кориснішим для торгівлі, головно, для посилки шовку до Європи. Ця ідея зовсім згідна з бажанням шаха, який хотів оминути торгівлю через Туреччину. Ця козацька дорога була б коротша, легша і безпечніша, ніж через Алеппо, або й інші дороги, які тільки можна б собі уявити. Бо всі перські провінції, які виробляють більшу кількість шовку, близько Чорного моря, і тут можна б цей шовк відразу навантажувати на кораблі й оминути тим ці дорогі і довгі дороги на суші, які тепер ведуть до Алеппа, або до [Індійського] океану до Гормуз, де англійці перебирають їхній товар. Чорне море мале, і навантажений товар міг би бути на ньому перевезений за десять-п’ятнадцять днів. Набагато скоріше і без менших клопотів, ніж дорогою океану чи Середземного моря. Дотепер океанська дорога тривала десять місяців, а середземна щонайменше три місяці, якщо вона вела тільки до найближчої пристані, до Марселя. Крім того, обидві ці морські дороги були повні небезпек, з одного боку, з уваги на страшні бурі, які завжди можуть траплятися під час довгої плавби, а з другого боку, ще більше небезпек могло б постати через численних піратів та грабіжників, яких повно на кожному кроці. На малім Чорнім морі один добрий подув вітру вистачає для плавби й треба тільки стерегтися турків, але від них козаки можуть забезпечити ці плавби дуже легко. Вони вже мають стільки сили і так панують над морем, що турецькі судна, для свого добра, не відважуються плавати взагалі. Перепливши Чорне море, шовк був би відразу в Європі й у державах, в яких можна було б його легко продати. В першій мірі в Польщі, яка зужила б велику кількість товару, а опісля решту можна б розподілити в цілій Німеччині та Московщині або в довколишніх країнах, які дотепер здалека мусили возити і дорого платити за нього англійцям, фламандцям та іншим чужим купцям, що забирають увесь заробіток для себе».

«…я, мимо всього, – заявляв делла Валле, – далі буду працювати всіма своїми силами не тільки над об’єднанням між перським шахом і козаками, але і над союзом між шахом і польським королем. Я повністю свідомий того, яку користь приносило б це об’єднання для цілого християнського світу і яке нещастя для турків…»479.

Показово, що саме в цей період, коли делла Велла здійснював свою дипломатичну місію в Персії, українські козаки почали атакувати Трапезунд. Вони напали на це місто в 1616, 1622 і 1625 рр. Причому в 1625 р. – двічі. Також, як уже говорилося, в 1616 р. Петро Конашевич-Сагайдачний узяв Кафу. Ці козацькі морські походи не видаються випадковими. Вони цілком узгоджуються з планами делла Валле та венеціанців, яких репрезентував цей дипломат.

Завоювання козаками Трапезунда й передача цього міста та навколишніх земель у руки персів не видається чимось фантастичним. Турецькі впливи в цьому місті не були сильними. Зрештою, тут проживало порівняно небагато турецького населення. У цьому регіоні переважали вірмени й греки, тобто християни. Жили тут навіть перси. Тому Трапезунд з округою міг би бути відносно легко завойованим і опинитися під владою персів.

У листах делла Валле можна знайти чимало цікавої інформації щодо козаків, їхніх переговорів із перським шахом, перспектив козацько-перського союзу. Ця інформація подає кілька тез, на основі яких твориться образ козацтва. По-перше, це войовничі люди, вони є відважними, можуть легко захоплювати території, але не схильні їх утримувати. По-друге, козаки воюють проти турків і спричиняють їм чимало шкоди, особливо на морі. Нарешті, по-третє, вони є християни, навіть десь близькі до «латинського» християнства, і, воюючи проти мусульман, є захисниками християнства.

І «Опис Європейської Сарматії», і листи делла Валле, і чимало інших творів кінця XVI – початку XVII ст. засвідчили, що в свідомості європейців формувався образ козаків як захисників християнської Європи. Справді, в деяких моментах козаків залучали європейські правителі до боротьби з татарами й турками, а Річ Посполита намагалася взяти їх на службу.

Але в 20-х рр. XVII ст., коли козаки як військова спільнота впевнено вийшли на міжнародну арену, у козацтва з’являються «власні» ідеологи, які рекрутувалися переважно з середовища православних інтелектуалів. Вони підхопили міф про козаків як захисників християнства. Однак цей міф зазнав у них трансформації. Козаки з часом постають як захисники християнства східного, православного, яке опинилося в протистоянні з християнством західним.

Героїзація антитурецької боротьби козацтва в українській літературі 20-х рр. XVII ст

У