Александра - Зотліла, Александра

-Обіцяю.- Сказано було тихо, але я впевнена що він почув.

Як тільки Руслан вийшов, на тіло нахлинула жахлива слабкість. Цей поцілунок просто вибив мене з колії. І що тепер робити? Як далі бути? Далі брехати йому і собі не вийде. Цей чоловік зайняв особливе місце в моєму серці.

Не знаю, що мною керувало, але вскочивши з дивану, пішла ритися в пакетах і віднайшла те, що мені було потрібно. Блокнот і простий олівець. Руки виводили лінію за лінією, я не знала що має вийти. Відчуття, ніби я знаходжуся в якійсь прострації. Але коли малюнок був закінчений, я все зрозуміла...Більше питань в моїй голові не було, тому що на них були дані всі відповіді...