Ліра Куміра - Сатурну не наливати, або п'яний чоловік-дракон у подарунок, Ліра Куміра

Глава 65. Єднання із собою

Після сніданку Кіларіан відвів мене до кімнати для медитацій, виявляється в академії і така є. Чоловік дуже уважно підійшов до мого єднання зі своєю драконицею. Тому я вже биту годину намагалася знайти той самий зв'язок. Перемацала всі нитки, які тільки змогла побачити, а так і не знайшла необхідної. І що це таке? Вона не хоче мати справу зі мною? Чи я не так шукаю?
Спробувала покликати і подумки, і голосом, але тиша. Та що ж таке!

"Гей ти, біленька красуня, ти де!?" - покликала голосніше, але на краю свідомості почула лише тихе зітхання Льоти. Чи це не вона зітхала? Постаралася прислухатися до голосу всередині і тут прорвало:

- Ох, ну і співмешканка мені дісталася. Кричу-кричу, а вона навіть не здогадується, що канал має бути двостороннім. А то сама галасувала, а відповісти не дає! І де тільки така дрімучість мешкала раніше!? - Отакої, оце характер у неї.

- Я тебе, між іншим, чую. Ти випадково не «сестра» нашої «академії»? Аж надто бубоніння у вас схоже, - я теж можу бурчати, бо вона дрімучістю обзивається. А я взагалі без року тиждень як дракониця, і звідки мені було знати?

- Як це звідки? А батьки тобі на що? Вчителі? Та професора в академії зрештою! – обурилася моя дракоша.

- Я не впевнена, що батьки і зараз в курсі моєї особливості, - сумно прошепотіла я, а Білокрилка навіть ошалешила від мого одкровення.

- Тобто ти не просто тупенька, ти банально не знала, хто ти? - Кхм ... З тактовністю у неї не дуже, але в цілому дракониця мала рацію, - Ану відкрий пам'ять, я подивлюся.– Вже по-діловому наказала вона мені, та й хто тут з нас головний?

- Я звичайно! - В один голос висловилися ми.
Пам'ять я свою відкрила швидко, добре, що в королівській академії ми це вивчали на менталістиці. І дракониця почала ритися в моїх спогадах, наче білизну брудну перетрушувала. Вона зі смаком розглядала картинки, де ми з чоловіком зближалися, я навіть почервоніти встигла, але та лише схвально цокнула і пішла далі. Затримала свою увагу на ультрамариновому красені, захоплено зітхнувши, і пройшла до самого дитинства.

- Так… погані справи. Ну нічого, тепер у тебе є я, і ми швиденько з усім упораємося, - вона «відмотала» мої спогади до появи мене в академії Польотів і злякано завищала, - Що це?!
Я подивилася на бурундучка і повним обуренням голосом відповіла:

- Це Чіп, наше звірятко, - і чого було так кричати? Зараз він взагалі красень, шірстка відросла і сяє здоровим блиском, якщо так, звичайно, можна сказати про мертве хутро.

- Але ж це нежить! - і чого всі дракони так бояться некроматських породжень? Бувають речі й страшніші.

- Сама ти нежить! - Образилася я, - Не наговорюй на нашого малюка.

- Я з тобою збожеволію! - Пробурчала Крилатка, - То вона про зв'язок двох іпостасей нічого не знає, тепер з мертв'яками якшається, а далі що буде? Танцюватимемо ламбаду з лічами? - Перспектива звичайно цікава, але я, мабуть, відмовлюся, чоловік у нас ревнивий.

- Ой, теж мені знайшовся ангел, - не втрималася я.

- І взагалі, вистачить мене перейменовувати. Білокрилка я, а не крилатка якась, - зробила вона мені зауваження, а я ледь не задихнулася від обурення. Погляньте яка цаца.

- Біляшем будеш, якщо продовжиш шкодувати. Так усім і скажу, - мстиво усміхнулася я, а дракониця примирливо усміхнулася:

- Ну, не такий він і страшненький. І навіть майже всі кістки хутром покрилися, - ага, ось і слабке місце, ми виявляємось горді. - І взагалі тобі вже повертатися час, поки чоловік твій силоміць звідси не витяг. Скажу тобі, відчуття не з приємних.

– Одже мир? - Я простягла долоню, і моя біла красуня торкнулася її головою. Ех, добре, коли навчився ладнати з самим собою.
Я заплющила очі, повертаючись у свій реальний світ, де мене вже зачекався мій дракон. На підлозі стояли вже охололі обід і вечеря (нічого я собі затрималася), а чоловік сидів, притулившись спиною до стіни, і дрімав.

- Кіл, - тихенько покликала свого коханого, і він одразу ж подивився на мене. - Я впоралася, - посміхнулася йому, пропонуючи себе обійняти. Мій чоловік одразу піднявся і поспішив до мене.

«Схвалюю», - десь усередині мене муркотіла задоволена дракониця.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно