В'є Тхань Нгуєн - Симпатик

сказати, поки вона буде зосереджена на моїй сигареті. Однак Лана несподівано погодилась і дала мені шанс неоднозначно підпалити сигарету для неї, як це було в нас з міз Морі.

— Що про все це думають ваші мати й батько?

— Вони думають, що співи і танці — марнування часу. Гадаю, ви з ними згодні?

Я підпалив свою сигарету.

— Якби я з ними погоджувався, чи був би я тут?

— Ви погоджуєтеся з усім, що каже мій батько.

— Я погоджуюся з деякими речами з тих, що каже ваш батько. Але не сперечаюся ні з чим.

— То ви на моєму боці, коли йдеться про музику?

— Музика й пісні дають нам надію, тримають нас у житті. Якщо ми можемо відчувати, то знаємо, що можемо жити.

— І знаємо, що можемо кохати. — Вона випустила дим вбік, хоча я був би радий, якби вона зробила це мені в очі чи в будь-яку іншу частину тіла. — Мої батьки бояться, що спів зіпсує мене для шлюбу. Вони хочуть, щоб я хоч завтра вийшла заміж за когось дуже поважного і дуже багатого. Ви ж не те і не те, правда, капітане?

— А ви б хотіли, щоб я був поважним і багатим?

— Якби так, ви були б значно менш цікавим.

— Ви можете бути першою в історії світу жінкою, яка так вважає, — сказав я.

Весь цей час я не зводив погляду з її очей — надзвичайно важке завдання, зважаючи на гравітаційну тягу до її декольте. Я критично ставився до багатьох речей у так званій західній цивілізації, однак декольте до них не входило. Китайці, може, й винайшли порох та локшину, однак Захід винайшов декольте, з його глибоким, хоч і недооціненим змістом. Дивлячись на напівоголені груди, чоловік не лише виявляв свою хіть, він медитував, навіть не знаючи того, на візуальне втілення суперечливості, досконально проілюстроване декольте, бо груди — це дві окремі сутності з однією суттю. Подвійне значення представлене й у тому, як декольте відділяє жінку від чоловіка і водночас притягує його до неї з непереборною силою, наче котить вниз слизьким схилом. Чоловічого еквіваленту декольте немає, хіба що, крім єдиного аналога, до якого жінки справді небайдужі, — відкритого, добряче напханого гаманця. Проте, тоді як жінки можуть дивитися на нас скільки завгодно і нас це лише потішить, ми будемо прокляті, якщо подивимося на них, і трохи менш прокляті, якщо дивитися не будемо. Жінка з видатним декольте недаремно буде ображена чоловіком, очі якого можуть протистояти цій принаді, тож, суто з ввічливості, я витончено кинув туди оком, поки тягнувся по чергову сигарету. Між цими дивовижними грудьми підстрибувало золоте розп’яття на золотому ланцюжку, і мені хоч раз захотілося стати добрим християнином — щоб мене могли розіп’яти на цьому хресті.

— Може, ще сигарету? — спитав я, і ми знову ззирнулися, коли я простягнув їй пачку.

Жоден з нас не визнав проведеного мною експертного оцінення її декольте. Натомість, вона мовчки прийняла мою пропозицію, простягнула свою ніжну руку, витягла сигарету, встромила між своїми солодкими губами, зачекала, доки її не підпалить полум’я з моєї руки, і тоді поступово випалила її, поки сигарета не перетворилася на гірку попелу, що так легко було здути. Якщо чоловік пережив час, відведений на першу сигарету, в нього був шанс висадитися на тіло цієї жінки. Те, що я пережив і другу сигарету, неймовірно піднесло мою впевненість.

Тож, коли співачка з завитим волоссям, на чиєму стільці я сидів, повернулася, я саме з впевненістю підвівся і сказав Лані:

— Ходімо до бару.

Принцип п’ятий: твердження, не запитання, в них менше шансів призвести до відмови. Лана знизала плечима і простягнула мені руку.

У наступну годину, в проміжках між тим, як Лана випалювала землю і волосся на моїх руках вогнем ще кількох своїх пісень, я дізнався таке. Вона любила горілку з мартіні, я замовив їй три штуки. Кожен келих містив найкращий алкоголь, і в його прозорості плавали дві пухкі зелені оливки з непристойними пипками гвоздикового перцю. Вона працювала в галереї мистецтв у фешенебельному районі Брентвуд. Вона вже зустрічалася з хлопцями, у множині, а коли жінка обговорює з вами своїх колишніх, вона інформує вас про те, що оцінює вас, порівнюючи зі своїми дефективними та ефективними партнерами. Хоча я був надто тактовний для розмов про політику чи релігію, я дізнався, що вона соціально та економічно прогресивна жінка. Вона вірила в контроль над народжуваністю, контроль над озброєнням і державний контроль над орендною платою; вона вірила у звільнення гомосексуалів і громадянські права для всіх; вона вірила в Ґанді, Мартіна Лютера Кінга молодшого та Тіт Нат Гана[73]; вона вірила в ненасильство, мир у світі та йогу; вона вірила в революційний потенціал диско та Об’єднані Нації нічних клубів; вона вірила в національне самовизначення для країн третього світу, так само як у ліберальну демократію та регульований капіталізм — вона сказала, що це як вірити в те, що невидима рука ринку мусить вдягнути дитячу рукавичку соціалізму. Її улюблені виконавці були Біллі Голідей, Дасті Спрінгфілд, Елвіс Фуонг та Хань Лі, й вона вважала, що в’єтнамці теж можуть співати блюз. З американських міст вона хотіла б жити в Нью-Йорку, якщо не зможе жити в Лос- Анджелесі. Однак найважливіше з того, що я про неї дізнався було ось що: тоді як більшість в’єтнамських жінок тримали свою думку при собі аж до одруження, після якого вони вже ніколи не тримали своєї думки при собі, Лана не вагалася, говорячи саме те, що думає.

У кінці години я махнув рукою Бонові, кличучи його у відчайдушному прагненні мати ще одну пару вух, щоб зняти напругу зі своїх. Йому коньяк теж додав енергії й зробив як ніколи балакучим. Лана не гордувала спілкуванням з простими людьми, і наступну годину вони разом пішли дорогою спогадів, згадуючи Сайгон та пісні, поки я тихенько пив коньяк і потай милувався ногами Лани. Вони були довші за Біблію, збіса цікавіші й тягнулися вічно, наче індійський йог чи американське шосе через Великі Рівнини або південно-західну пустелю. Її ноги вимагали того, щоб на них дивилися, вони не приймали за відповідь «ні», «нон», «найн», «нєт» чи навіть «можливо». Я був їхнім заручником, коли почув, як Лана каже:

— А твої дружина та дитина?

Сльози на Бонових щоках розірвали її закляття, це видовище витягло мене з глухоти. Розмова якось перейшла від Сайгона і пісень до падіння Сайгона, в чому