Олена Гриб - Агентство "Шарашка та партнери", Олена Гриб

Негідник! Як він посмів зраджувати їй із Катею? З найкращою подругою!

– Єлизавето Олегівно, – до кабінету постукала помічниця, – до вас журналіст із «Сучасного вісника».

Елла промокнула очі серветкою.

– Який ще журналіст? – запитала з натиском. – Що йому потрібно?

– Каже, хоче взяти ексклюзивне інтерв’ю.

– Про нову колекцію?

– Наскільки я зрозуміла, про Катерину Смирнову.

– Прожени його. Якщо треба, виклич охорону.

– Але… «Сучасний вісник»… Ви ж раніше хотіли з’явитися в цьому журналі.

– Жени його! – викрикнула Елла. – Нехай забирається під три чорти!

Вона змахнула зі столу все, що трапилося під руку, штовхнула комп’ютерну мишу. Вискочила на вулицю, сіла в машину… Впустила голову на кермо і зайшлася плачем.

У денному світлі спалах фотоапарата був неяскравим, але Елла помітила відблиск.

– Щоб ви всі здохли! – прогорлала, не думаючи про те, що людина в широкому капюшоні могла мати мікрофон. – Все через вас, бісові папараці!

Тремтячими пальцями витягла телефон і довго гортала адресну книгу, розшукуючи номер, який не використовувала вже років п’ять.

«Другий», – нарешті висвітилося на екрані.

Елла натиснула кнопку виклику.

– Алексе? Здрастуй. Потрібно зустрітися. Так, через Катю. Господи, й ти туди ж… Слухай, ну ви ж обидва розумні чоловіки. Яке ще прокляття? Хоч ти не згадуй про Марину. Вона хотіла грошей, вона отримала гроші, вона розплатилася за гроші. Так, я цинічна. Ти де? Можна під’їхати зараз? Гаразд, побачимося ввечері. Ти ще спілкуєшся з Віктором? Ах, говорили на тому тижні? І що він? Немає часу? Добре, наберу тебе пізніше. Бувай.

Елла повернулась до бутика. Нарепетувала на помічницю, зажадала кави…

– Де ноутбук? – крикнула, виявивши порожній стіл.

Звичайно ж, ніхто з персоналу нічого підозрілого не помітив.