Яна Паувел - Відомство мертвих душ. Тіло без душі, Яна Паувел

Розділ 16

Андрея ще довго після допиту не могла зосередитись на заняттях. З неї наче всі соки вичавили. Запитань було багато, і вона не була впевнена в тому, що правильно на усі відповіла. Що як вони проникнуть в її розум? Якщо переглянуть її спогади? А якщо побачать в них Лірена?

Аніка не мала пам’ятати лірійця. Як їй пояснити їхні зустрічі в такому випадку. Голова йшла обертом від тривожних думок. Але допит закінчився, і ніхто не поспішав заковувати її в кайдани. Схоже, їй вдалося уникнути підозр і все ж…

Було у всьому цьому і дещо позитивне – вона, нарешті, дізналася що саме трапилося з Анікою. Звісно що цієї інформації було недостатньо, але тепер у неї з’явився привід порозпитувати про це.

Запитань було ще дуже багато і головне з них: Аніка впала сама, чи їй у цьому хтось допоміг. Була вона там одна чи з іншими студентами? Зрештою, це міг бути і суїцид.

Андрея хотіла було поставити декілька запитань директору. Він то мав знати, хто там був, або хоча би хто знайшов її. Але чоловік залишився в аудиторії з прокурором в очікуванні наступного «свідка».

І як тут зосередитись на лекціях? Андрея бездумно конспектувала, уже і не зважаючи на те, була ця інформація в конспектах Аніки чи ні.

Розсіяна і дезорієнтована, вона мало не забула поїсти. І якби вакхарійка не запросила її пообідати разом, залишилася б в аудиторії.

Чесно кажучи, зближатися з нелюдами їй не дуже і хотілося. І клан Амано все ще був для неї не найкращою компанією. Але після сьогоднішнього допиту, Андрея зрозуміла, що залишатися одиначкою не найкраща ідея. А вакхарійці були єдиними, хто точно нічого не знав про Аніку. Так ймовірність того, що вона стане мішенню злочинців суттєво знизиться.

Вона тільки тепер зрозуміла, що ідеально підходить під критерії відбору: сирота, ні рідні, ні друзів. Та ще й пам’ять втратила. Просто ідеальна претендентка.

Від однієї думки про це на її шкірі виступили сирітки. Тож, не довго думаючи, вона прийняла пропозицію Інгу і уже разом вони попрямували в їдальню.

Дорогою вакхарійка розпитувала її про допит. Андрея неохоче відповідала – її від чогось починала боліти голова.

Щойно вони вийшли на вулицю, їм в обличчя вдарив холодний вітер і, здійнявши голову, Андрея усвідомила, що збирається на дощ.

Дерева за огорожею скрипіли і гойдалися від вітру, на територію університету залітало опале листя і уламки гілочок.

— Схоже, наближається гроза, — зіщулившись від вітру, промовила Інгу.

Андрея здригнулася усім тілом від холоду і, схопивши вакхарійку за руку, потягнула її в бік їдальні.

Шум, гам, сміх… Майже усі столи були зайняті і далеко не усі студенти мали охайний вигляд. Поки вони займали чергу перед столом роздачі, Андрея проводила очима групку студентів вимащених в пилюці.

— Цьогоріч навчання обійдеться ще в раз дорожче, — промовив тим часом хтось із студентів попереду і Андрея миттю зосередилась на чужій розмові.

— І не говори, — підтакнув хлопчачому дівочий голос. — За одне тільки насіння доведеться половину моїх кишенькових віднести. А професор Героні хоче, щоб ми ще й її підручники купували.

— Так набридло щороку тратитися на нові підручники. Добре що хоч перепродати частину можна.

— Нам також доведеться кругленьку суму за підручники викласти, — продемонструвала чудовий слух вакхарійка, і Андрея розгублено подивилася на неї.

А тоді пригадала довгий список літератури, виданий їм сьогодні викладачем на третій парі і побіліла.

Вона сподівалася, що все необхідне зможе відшукати в університетській бібліотеці. А воно он як виходить. Здається, вона починала здогадуватися чому у Аніки тут були не найкращі оцінки.

«В Королівському університеті магії процвітає корупція», – чудовий був би заголовок у завтрашніх газетах, якби усіх все не влаштовувало. Андрея прекрасно знала як це працює і уже навіть не сумнівалася в тому, що адміністрація університету цьому потурала.

Всередині аж запекло від люті, але виділятися не можна, і привертати до себе увагу також. На неї і так директор недобрим поглядом дивився під час допиту, якщо влізе зараз зі своїм загостреним почуттям справедливості…

Що то був за предмет? «Магічне право», здається. Андрея мимоволі скрипнула зубами. Виходить ще «Травологія»…

В її університеті викладачі не дозволяли собі такого. Вона не здивується, якщо авторами таких необхідних підручників виявляться ті самі викладачі, які їх рекомендували.

І звісно що її підозри підтвердилися. Переглядаючи пізніше список літератури, вона відшукала знайомі прізвища і мимоволі вилаялася. Справа була в тому, що грошова допомога сиротам виплачувалася частково. Частина виплат нараховувалася на рахунок університету, який мав забезпечити студента усім необхідним.

Так виходило, що усі витрати пов’язані з навчанням, покривати мав університет. Але було одне «але» – все що виходило за межі програмових вимог курсу студент купував із власних заощаджень. Прекрасно, просто прекрасно. Уже два предмети. А що ще її чекає попереду.

Дощ почався перед початком останньої пари. Спершу надворі різко потемніло, так, що довелося засвітити магічні світильники в аудиторії. Через деякий час піднявся сильний вітер, а коли він затих, почався дощ. Невдовзі дрібний дощик переріс у зливу, а уже вона в грозу.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍