Катаріна Рейніс - Як Не вийти заміж за бога, Катаріна Рейніс

- Якщо виживе… - буркнув Адріан під ніс, відвертаючись від старшого брата, що пропалював його важким поглядом.

Раптом карета сильно смикнулася, уркуси злякано заржали і понесли, від чого екіпаж кинуло до урвища. Карета перехилилася на бік, ледве не зриваючись вниз, і тільки тварини, що несамовито мчали вперед, все ще її утримували.

- Що відбувається? - заволав Саллі, хапаючись за двері, які раптово відчинилися просто над бездонною прірвою.

- Схоже, нас виявили та намагаються вбити! - холоднокровно зауважив Адріан, притримуючи брата за комір, наче нерозумне кошеня. – Нам варто пересунутись ближче до того краю, аби карета змогла вирівнятися!

Поштовх! Ще поштовх! З-під коліс у різні боки летіло каміння, зриваючись в урвище. І тільки з волі богів, не інакше, вони все ще мчали вибоїстою гірською дорогою з крутими поворотами.

- Там немає кучера! - заволав Едмонд, наполовину висунувшись із розбитого вікна. - Я спробую залізти!

- Ні! - рикнув Давид, хапаючи брата за пояс від штанів. - Занадто велика швидкість! Якщо впадеш, розіб'єшся!

- Я ризикну! – не вгавав той.

- Я сказав, ні!..

- Тихіше! - загарчав Адріан, уважно прислухаючись. - Карета сповільнюється!

Якимось чином всі колеса знову опинилися на стійкій поверхні, а тварини повільно, але впевнено стали сповільнюватися. Ще хвилина і вони зовсім зупинилися. У повітрі повисла напруга!

- Ви там живі? - прогриміло з темряви гортанним голосом, ніби грім загуркотів, коли міцні дверцята одним ривком злетіли з петель. – Хм!.. Бачу, живі. Чудово! Тоді виходьте. Звідси далі лише пішки!