Джоан Роулінг - Гаррі Поттер і орден Фенікса

заплетене в кіски волосся і спокійно розпорядилася: - Розлітаймося навсібіч і побачимо, хто в якій формі...

Гаррі дав задній хід і відлетів на дальній край поля. Рон шугонув до протилежних воріт. Анжеліна підняла вгору квафел і різко кинула його Фреду, той відпасував Джорджеві, той Гаррі, той Ронові, а той випустив його з рук.

Слизеринці на чолі з Мелфоєм загиготіли й завили зі сміху. Рон ринув донизу, щоб упіймати квафела перед самою землею, але вийшов з піке доволі незграбно, ледь не впав з мітли, і повернувся на початкову висоту червоний мов рак. Гаррі бачив, як Фред і Джордж перезирнулися, але, на диво, не бовкнули нічого зайвого, за що Гаррі був їм вдячний.

- Грай далі, Роне, - крикнула Анжеліна, ніби нічого не сталося. Рон кинув квафела Алісії, та відпасувала Гаррі, а той Джорджеві...

- Поттер, а як там твій шрам? - гукнув Мелфой. - Може, варто підлікуватися? Це ж ти вже цілий тиждень не ходив до лікарні. Це що, тіпа, твій новий рекорд?

Джордж відпасував Анжеліні, а та знову - назад Гаррі. котрий цього не чекав, але впіймав м'яча кінчиками пальців і негайно кинув Ронові. Той не дотягся і пропустив м'яча повз себе.

- Зберися, Роне, - посуворішала Анжеліна, коли він знов пірнув до землі, наздоганяючи квафел. - Будь уважний.

Було важко сказати, що червоніше - квафел чи Ронове обличчя, коли він знову підлетів до всіх градів. Мелфой зі слизеринцями аж за животи хапалися з реготу.

З третьої спроби Рон нарешті впіймав квафела. На радощах він так завзято його жбурнув, що м'яч прослизнув повз витягнуті руки Кеті й боляче вдарив її в обличчя.

- Вибач! - простогнав Рон, кидаючись уперед, щоб подивитися, чи він, бува, її не поранив.

- Вертайся на свою позицію, з нею все гаразд! - гаркнула Анжеліна. - Але, пасуючи своїм гравцям, не намагайся скинути їх з мітли, зрозумів? Для цього існують бладжери!

У Кеті крапала з носа кров. Слизеринці внизу тупотіли ногами й улюлюкали. Фред і Джордж підлетіли до Кеті.

- На, візьми, - витяг Фред з кишені щось маленьке й фіолетове, - за секунду кров спиниться.

- Гаразд, - гукнула Анжеліна, - Фред і Джордж, летіть по битки і бладжер. Роне, ставай на ворота. Гаррі, відпустиш за моєю командою снича. Будемо атакувати Ронові ворота.

Гаррі шугонув услід за близнюками по снича.

- У Рона все просто валиться з рук, скажіть? - пробурмотів Джордж, коли вони втрьох приземлилися біля коробки з м'ячами і відкрили її, щоб витягти бладжери та снич.

- Він просто хвилюється, - сказав Гаррі, - зранку, коли ми тренувалися, він грав добре.

- Сподіваюся, він ще не зовсім скис, - невесело буркнув Фред.

Вони знову злетіли вгору. Коли Анжеліна свиснула в свисток, Гаррі відпустив снича, а Фред і Джордж метнули бладжера. З цієї миті Гаррі майже не стежив за діями інших гравців. Його завданням було впіймати крихітного золотого м'ячика з крильцями, що приносив команді ловця сто п'ятдесят очок, а для цього потрібні були неабиякі швидкість і вміння. Він розігнався й почав шугати між загоничами. Тепле осіннє повітря батожило йому обличчя, а далекі й безглузді вигуки слизеринців бриніли у вухах... та незабаром його зупинив свисток.

- Стоп... стоп... СТОП! - кричала Анжеліна. - Роне... ти залишив без прикриття середні ворота!

Гаррі озирнувся на Рона, що висів у повітрі перед лівими ворітьми, покинувши двоє інших геть неприкритими.

- Ой... вибач...

- Постійно переміщайся й дивися за загоничами! - крикнула Анжеліна. - Або зависай у центрі, доки зрозумієш, яке кільце треба захищати, або кружляй довкола всіх кілець тільки не відлітай убік, бо так ти пропустив уже три голи!

- Вибач... - повторив Рон, а його червоне обличчя світилося на тлі синього неба, немов маяк.

- Кеті, ти можеш, нарешті, зупинити ту кровотечу з носа?

- Вона тільки погіршується! - витерла рукавом кров Кеті.

Гаррі зиркнув на Фреда, що стурбовано нишпорив у себе по кишенях. Бачив, як Фред витяг щось фіолетове, а тоді перелякано глянув на Кеті.

- Спробуймо ще раз, - звеліла Анжеліна. Вона намагалася не зважати на слизеринців, що почали виспівувати «Ґрифіндор - параша, перемога - наша!», проте видно було, як вона напружилася.

Цього разу не минуло й трьох хвилин, як знову пролунав Анжелінин свисток. Гаррі, який щойно помітив снича біля протилежних воріт, невдоволено пригальмував.

- Що тепер? - нетерпляче спитав він у Алісії, що була найближче від нього.

- Кеті, - коротко пояснила вона.

Гаррі озирнувся й побачив Анжеліну, Фреда та Джорджа, які щодуху летіли до Кеті. Гаррі з Алісією теж помчали туди. Анжеліна встигла зупинити тренування вчасно, бо Кеті була вже біла, мов крейда, і вся закривавлена.

- Їй негайно треба до лікарні, - сказала Анжеліна.

- Ми її відведемо, - пообіцяв Фред. - Вона... е-е... мабуть, помилково проковтнула пампушечку-зносаюшечку...

- Немає сенсу продовжувати гру без відбивачів та загонички, - розчаровано сказала Анжеліна, коли Фред із Джорджем полетіли до замку, підтримуючи Кеті попід руки. - Йдемо переодягатися.

Слизеринці й далі виспівували їм у спини, аж доки вони зайшли в роздягальню.

- Як тренування? - доволі прохолодно поцікавилася Герміона, коли за якісь півгодини Гаррі й Рон пролізли крізь отвір за портретом до ґрифіндорської вітальні.

- Було... - почав Гаррі.

- Паскудно, - глухим голосом закінчив Рон, падаючи в крісло біля Герміони. Та поглянула на Рона і, здається, трошки відтанула.

- Це ж лише перше твоє тренування, - заспокоїла вона, - має минути якийсь час...

- А хто сказав, що було паскудно через мене? - огризнувся Рон.

- Ніхто, - приголомшено відповіла Герміона, - я думала...

- Думала, що я ні до чого не здатний?

- Ні, що ти, не думала! Це ж ти сказав, що було паскудно, то я й...

- Мушу братися за домашні завдання, - сердито буркнув Рон і почовгав до хлопчачих спалень. Герміона глянула на Гаррі.

- Він грав паскудно?

- Ні, - підтримав друга Гаррі. Герміона здивовано підняла брови.

- Хоч, мабуть, міг би зіграти й краще, - проказав Гаррі, - але це було тільки перше тренування, ти ж сама сказала...

Ані Гаррі, ні Рон того вечора не просунулися далеко з виконанням домашніх завдань. Гаррі розумів, що Рон переживає через свою погану гру на тренуванні, але він і сам ніяк не міг