Yuleesi - Стражі Дзеркала , Yuleesi

-Бо Ітенсель, ім’я русалки, це спотворене слово «étincelle», що означає «іскорка». Тоді як Містраль – це північно-західний вітер у Франції, в районі річки Рони. Уявляєш, як вітер торкається іскри?..

Севен замовк і задивився у вікно.

Авто продовжувало тихо їхати лісовою дорогою, доки… Не загальмувало так різко, що Рубі добряче приклалася головою об переднє пасажирське сидіння.

-Якого?.. – і вражено замовкла.

Перед ними височіла суцільна стіна дерев. Наче ліс не хотів пускати їх далі у свої володіння.

-Це ще що за новини? – Наставник повільно вийшов з автомобіля.

Стражі скупчились навколо нього.

-Наставнику, ви коли-небудь бачили щось подібне? – стривожено запитав Пілот, підступаючи до Емілії.

-Чесно? – перепитав Кормак. – Ні. Таке бачу вперше. Одне можу сказати напевне – це не робота демонів.

-Ні… – Голос Рубі звучав ледь чутно. – Це його робота…

Компанія дружно обернулась. Стражниця вказувала на великий, порослий мохом пень, на якому сидів…

-Гном? – мимохіть вихопилось у Севена.

-Але ж ти бовдур! – не стрималась Емілія. – Ні граминки такту!

На пні сидів немолодий, але міцний кремезний чоловік у зеленуватих штанах і такій самій сорочці. Обік нього, сперта на дерево, стояла палиця, перевита квітучими пагонами. Чоловік добродушно посміхався.

-Та що? – відбивався Севен. – Я справді спершу так подумав. А тепер… Ну, присів чоловік відпочити, що ж тут такого?

-Нічого… – повільно вимовила Рубі. – От тільки це не просто чоловік. Вітаю тебе, володарю лісу! – раптом чітко і голосно промовила вона, вклонившись чоловікові до пояса.

-Що? – Сіпнувся Аселет. – Що це вона робить?

-Помовчи, – стиха рикнув Наставник Кормак. – Не поспішай.

-Вітаю і вас, подорожні, – приязно промовив чоловік, дивлячись на них. – Хто ви і що робите у лісі?

-Ми… – Рубі на мить замислилась. – Ми…

І раптом видала усе і відразу:

-Ми Стражі, захищаємо дівчинку, яку потрібно доставити до Арвелінну.

Тієї ж миті за спиною пролунало:

-Якого дідька відбувається?

Прибула решта команди.

-Що це ти витворяєш? – зашипіла Катрін, виникнувши біля Рубі. – З якого дива ти розповідаєш хтозна-кому все, що можна і не можна?

-Страж Ернандес, ви з глузду з’їхали? – з іншого боку виринув Наставник Алісдейр. – Як ви можете надавати таку інформацію незнайомцям? Та ще й таким підозрілим? За протоколом…

-Дей, не встрягай, заради Бога, – перебив його Наставник Кормак, наче звертався до п’ятирічної дитини.

- Страж Ернандес порушила правила. Не тобі…

-Та годі вам, – добродушно прогудів Наставник Мо, нависнувши над ними. – Ми не в Університеті.

-Це не означає…

-Та послухайте ж ви! – гримнула Емілія.

На мить на галявині запала тиша, навіть Наставник Рейнард, якого дівчина нахабно перебила, затих.

-Рубі, поясни їм! – звернулася Ем до подруги, яка все ще стояла біля незнайомця.

-Що? – не зрозуміла та.

-Поясни, хто це такий, – терпляче розшифрувала Емілія.

-Це? – Рубі оглянула Наставників і Стражів. – Це – лісовик.

-Хто? – мало не подавився Дуан, витріщившись на неї. Та й решта Стражів виглядали не краще, усі здивовані, іронічні, шоковані… Здавалося, Рубі не повірив ніхто з них.

-Лісовик, – повторила Страж, переводячи погляд по черзі на кожного з них. – Володар лісу.

-Рубі, тобі ж уже не три роки… – хихикнув Пілот. – Досі віриш у казки?

-Бовдур, – визвірилась Ернандес. – Та ти…

-Ой, гляньте! – раптом верескнула Катрін, указуючи на пеньок.

На місці, де щойно сидів чоловік, тепер на них дивилася… рись.

-Якого..? – задихнувся Севен, хапаючи за плече Емілію.

-Та забери свої щупальця, – визвірилась та. – Тобі ж сказали людською мовою, чого ти сіпаєшся?

-Але… Там… Та він…

Ем закотила очі.

-Усім усе зрозуміло? – поцікавилася Рубі. – Чи ще у когось є сумніви?

-У мене питання, – хтозна-звідки виринула Адайн, і Рубі майже загарчала. – Як ти дізналася?

-Поглянула на його ґудзики, – здвигнула плечима Рубі.

За її спиною почувся сміх.

-Мало людей звертає на таке увагу, – добродушно загудів лісовик, поглядаючи на них. – То це і є та дівчинка, яку ви захищаєте?

Рубі кивнула.

-Адайн, – кивнув лісовик, стаючи раптом дуже серйозним. – Вітаю, маленький Вогнику.