Тенебріс - Перший щоденник Бога. Становлення., Тенебріс

Венаторес Магіе

 

    Тенебрум — місто втоплене в густі тіні величезних гір, що оточують його з усіх боків, створюючи майже постійну напівтемряву на його вулицях. Сліпучі промені сонця рідко торкаються цих земель, перетворюючи їх на місце, де світло й темрява борються між собою за кожен клаптик простору. Місто славиться своїм імператорським палацом, зведеним на руїнах давньої магічної фортеці, зруйнованої ще під час стародавніх війн. Звідси відкривається величний вид на всі навколишні долини, ніби саме небо спостерігає за кожним рухом жителів.

    Тенебрум обрано місцем для ради не випадково. Його центральний палац, символ непереможності та давньої мудрості, зберігає в собі таємниці минулого, які можуть допомогти у розв'язанні теперішніх проблем. Крім того, його стратегічне розташування надає захист від будь-яких зовнішніх загроз. У його залах збирається вся еліта імперії, щоб ухвалити рішення, які змінять хід історії.

    У залі ради зібралися найвпливовіші особи імперії: вищі аристократи, командири військ, вчені та ремісники. Вони зосереджено слухали леді-генерала Даміенну, яка стояла перед ними, готова розкрити темну правду, яка тривалий час була прихована від очей загалу.

— Настав час, — почала вона, голос її звучав твердо та безапеляційно. – Ми не можемо ігнорувати існування магії, як не ігноруємо вітер чи дощ. Ми повинні навчитися боротися з нею, контролювати її, або ж ми ризикуємо бути зметеними з поверхні цього світу, як імперії минулих тисячоліть.

В залі запанувала тиша. Всі присутні замислилися над її словами. Я побачив, як деякі аристократи обмінювалися поглядами, шепотіли щось один одному. Їхні очі виражали змішане відчуття страху і зацікавленості.

— Що ж ви пропонуєте, леді-генерал? – запитав один з лордів, схилившись вперед.

Даміенна випрямилась, її образ у відблисках світла набував майже містичного вигляду.

— Я пропоную створити новий підрозділ, – продовжила вона. – Загін, що стане нашим мечем проти темряви. Мисливці, які будуть шукати та знищувати магічні загрози. Ім'я їм буде — "Венаторес Магіе".

— Мисливці на магію? – здивовано повторив інший аристократ. – Але хіба це не небезпечно? Як ви збираєтеся їх тренувати?

— Ми вже розробили план підготовки, – впевнено відповіла Даміенна. – Кожен кандидат пройде жорсткий відбір, фізичні та психологічні випробування. Вони навчаться протистояти магічному впливу та зберігати холодний розум у критичних ситуаціях. Це буде не просто військовий підрозділ, а елітний загін, здатний захищати нашу імперію від будь-яких магічних загроз.

Серед присутніх пронісся шепіт тривоги.

— Але ж це надто велика влада в руках одного підрозділу, – зазначив ще один впливовий представник аристократії. – Що, як вони почнуть зловживати своїми повноваженнями? Звинувачувати і вбивати кого захочуть?

Даміенна рішуче глянула на нього.

— Венаторес Магіе будуть підпорядковані Всеволодарю та імператорській раді, – сказала вона. – Їхні дії будуть суворо контролюватися. Ми створимо спеціальну комісію, яка буде слідкувати за їхньою діяльністю, щоб уникнути зловживань. Наша мета – захист імперії, а не створення нової загрози.

— І все ж, – продовжив інший аристократ, – магія завжди була небезпечною. Як ми можемо бути впевнені, що ці мисливці не піддадуться її впливу і не стануть загрозою для нас самих?

— Не стануть вони загрозою, принаймні не більшою ніж магія  — Даміенна тяжко дихнула дивлячись на мене і продовжила. — Дозвольте розповісти вам історію, яку я дізналася від Всеволодаря, —  сказала Даміенна, роблячи крок вперед. – Ця історія сягає часів давнини, коли імперії жили у величі й багатстві, поки великий розкол не змінив усе.

   Всі присутні стихли, зосереджено слухаючи її слова.

— Колись, у ті давні часи, магія була всюдисущою. Вона пронизувала кожен аспект життя, наповнюючи світ незліченною енергією. Боги, як їх називали, живилися цією магією. Але це були не справжні божества, а найперші магічні істоти, які тягнули сили з людей, заставляючи приносити їм жертви. Вони буквально харчувалися людськими силами, їхньою енергією та життєвою силою.

     Даміенна зробила паузу, даючи присутнім усвідомити вагу її слів.

— Але все змінилося, коли величезне планетарне місто Відгалл кинули виклик цим істотам. Сотні років тривала війна, під час якої ці істоти не змогли нічого, окрім як зруйнувати старий світ і створити великий розкол. Вони почали апокаліпсис, який ми бачимо зараз. Війни, хаос і руїни – все це наслідок тієї епохи.

Один з аристократів, здавалося, не міг повірити своїм вухам.

— І звідки ви знаєте цю історію, леді-генерал? – запитав він, підозріло дивлячись на неї.

Даміенна відповіла спокійно, але з відтінком загадковості.

— Всеволодар бачив це в стародавніх книгах, що зберігаються в далеких підземеллях палацу Едемора. Місце, де смертний не може знаходитися без ризику для свого життя. Ці знання допоможуть нам зрозуміти, що ми стоїмо на межі нового витка історії. І лише від нас залежить, чи зможемо ми захистити наш світ від нових загроз.

— Але як ми можемо бути повністю впевнені, що новий підрозділ не стане новою загрозою для імперії? – запитав інший представник, голос якого тремтів від хвилювання. – Як ми зможемо контролювати їх?

— Ми розуміємо ваші побоювання, – відповіла Даміенна, дивлячись в очі кожному з присутніх. – Тому ми створимо жорстку систему контролю і підзвітності. Комісія з представників різних сфер буде слідкувати за їхньою діяльністю, оцінювати кожен крок. Ніхто не зможе зловживати своєю владою безкарно.

— Леді Даміенна!  — крикнув один з вчених у залі  — А як ви будете набирати цих людей, досить важко зробити людину глуху до магії, я вже є прихильником того що вони з часом впадуть у це все діло й стануть небезпечними для нас! 

— Так! Я підтримую свого брата!  — Прозвучало звідкись із зали.

— Шановні колеги, я призиваю вас до тиші, все буде представлено по черзі, зараз я хочу вам представити чотирьох магістрів ордену. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍