Джулія Рейвен - (не) Покірне Щастя, Джулія Рейвен

Епілог

Дитячий надривний плач за ефектом нагадав корабельну сирену. Олександра сліпим кошеням підірвалася на ліжку і безсило впала назад, намагаючись ігнорувати звуки, які наростали в дитячому ліжечку. Звуки, які відлунням відбивалися від стін спальні і в геометричній прогресії розносилися по всій квартирі.

— Усе добре, малята, усе добре, — змучена безсонною ніччю, прошепотіла дівчина. — Мама вже йде. Уже встаю, встаю, — вона замовкла, знову провалюючись у поверхневий сон.

Але коли до однієї дитини підключилася інша й посилила гучність плачу до нестерпного для людського слуху, руда відьма не витримала й застогнала від досади.

— Борисе, твоя черга, — сиплим після дрімоти голосом пробурмотіла дівчина, сильно штовхаючи рукою чоловіка в бік. — Двійнята прокинулися, схоже, хочуть їсти.

— Сашенько, ти щось плутаєш, — нерозбірливо відповів чоловік, закидаючи ковдру собі на голову в надії врятуватися від наполегливого аудіокатування.

Зранку в нього важлива зустріч, і в разі успішної угоди на фірму Бориса очікувало підписання вигідного контракту та кількамільйонний прибуток, тож йому не завадило поспати хоча б три години перед роботою. І без цього чоловік останніми днями нагадує втомленого незадоволеного зомбі. Прорізування зубів у дітей далося всім надто складно: і для батьків, і для малюків.

— Минулого разу до них теж вставав я, — промовив Борис крізь товсту тканину. — Не хитруй, солоденька. Зараз твоя черга. Давай-давай, — підбадьорив він дружину, і буквально через секунду голосно засопів, не залишаючи рудій красуні шансу на подальший сон.

— Я тобі ще це пригадаю, — з погрозою в голосі пообіцяла Олександра, на що її чоловік тільки глухо хмикнув. Важко зітхнувши, вона опустила ноги на утеплену підлогу й попрямувала до своїх крикливих карапузів.

До руденького з розсипом веснянок, як мама, синочка і темноволосої, з ледь помітною ямочкою на правій щоці, донечки. Саша з Борисом з вибором імен для дітей сильно не заморочувалися і назвали їх на честь себе — Олександр і Борислава, які за характером повністю відповідали своїм батькам. Спокійна мила донька і крикливий синок, який на чисту бойкотував усе, що тільки можна. Памперси, ковдру, прогулянки на свіжому повітрі, і мирно засинав лише у мами-тезки на ручках.

Готуючи дві пляшечки з сумішшю, руда бестія мимоволі поринула у спогади півторарічної давнини і, не стримавшись, розплилася в задоволеній усмішці.

Минуло рівно шістнадцять місяців відтоді, як на влаштованому показі Борис освідчився їй, як вона зізналася, що вагітна.

Вони не влаштовували пишного весілля з натовпом нетверезих і малознайомих родичів і друзів, не купували дорогого вигадливого вбрання, не замовляли феєричної церемонії на якомусь райському острові на кшталт Балі або Бора-Бора. Олександра з Борисом скромно розписалися в першому-ліпшому РАГСі в джинсах і теплих пуловерах, зовсім не заморочуючись зайвою метушнею і помпезністю. Їм ніхто не потрібен був того дня. Тільки він і вона. Пройшовши всі труднощі й непорозуміння, вони нарешті знайшли довгоочікуване щастя. Своїми словами Борис прочитав весільну клятву, на що Шура підколола його, мовляв, вони не в кіно, і це зовсім не обов'язково робити, але все ж таки, в тон майбутньому чоловікові присягнулася бути з ним і в горі, і в радості, в багатстві й бідності прожити довге й щасливе життя. Про те щоб померти в один день, руда відьма красномовно промовчала, як-не-як, вона молодша за чоловіка на добрий десяток років і поспішати з цією справою точно не хотіла.

І цілувалися вони потім так довго і пристрасно, що реєстраторка з яскравим макіяжем не витримала і почала ввічливо кашляти, нагадуючи про свою присутність.

А після... після була найчарівніша ніч у їхньому житті. Вони не просто займалися сексом, вони кохали, насолоджувалися одне одним, говорили про все на світі й знову тішилися пестощами до безпам'ятства, до одурманення, немов надолужували цієї ночі згаяний час, гарячі дотики, поцілунки, задоволення. Ночі, після якої Олександра нарешті зрозуміла, що все в них вийде і нічого боятися більше не потрібно. Ночі, яка змусила дівчину забути і залишити все погане, що було в її житті до Бориса, адже більше вже нічого не мало значення.

Так Шура говорила до першого УЗД, поки молоденький лікар не потішив, що в неї буде двійня і їй варто лягти на збереження, оскільки вагітність була під загрозою. На гіпертонус і ниючий біль внизу живота вона не звертала уваги, думаючи, що все це від нервів і купи роботи, що накотилася на неї. Усі колишні слова про те, що Саша не хоче мати дітей, повернулися в найбільш невідповідний момент. І єдине, що дівчина хотіла тоді — це добряче помити собі рот милом за те, що навіть сміла говорити і думати про таке. Липкий страх за малюків не покидав її весь час, але Борис зумів переконати дружину, що все буде добре. Варто тільки заспокоїтися і сильно поберегтися. Все інше він проконтролює і владнає сам.

Кілька тижнів у гінекологічному стаціонарі далися рудій бестії особливо складно. Борис оформив її в найкращий репродуктивний центр, у віп-палату, з величезною плазмою на всю стіну, без набридливих сусідок. Не звикла до байдикування, дівчина постійно лежала під всілякими крапельницями і шепотіла молитви, які сама й придумала. Ніжно погладжувала трохи опуклий животик і постійно розмовляла з дітками, щиро вибачаючись за свої дурні думки перед ними. Уже на виписці зі стаціонару Олександра вперше полегшено зітхнула і пообіцяла, що надалі буде особливо обережною. І ніколи не дозволить подібному повторитися.

Усі питання з ательє, виробництвом і поставками Борис без дозволу взяв на себе. Показ Саші викликав справжній фурор на розпещену вбраннями публіку. Свіжі оригінальні ідеї дівчини багатьом запали в душу, і пропозиції про подальшу співпрацю посипалися на неї, як листопад восени. Але після пережитої загрози переривання вагітності в пріоритеті в Шури були її малюки, тож вона без сумнівів спокійно залишила чоловіка за головного. Швейна справа під керівництвом Таларські зростала. Зростала і руда відьма. Особливо в ширину. Тихо бурмотіла під ніс лайки про втрачену фігуру і під сміх чоловіка з апетитом наминала куплені ним кремові тістечка та ванільні вафлі з ягідним сиропом.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍