Ісабель Альєнде - Там, за зимою, Ісабель Альєнде

білявка з майже чоловічими рисами обличчя, яка однак виглядала старішою, ніж можна було очікувати. Жінка здавалася стривоженою, переляканою, готовою боронитися; супроводячи Лусію до вітальні, вона тремтіла.

— Кажіть одразу, що хочете, і покінчимо з цим, — мовила уривчасто, стоячи, схрестивши руки на грудях.

Лусії знадобилося півхвилини, щоб зрозуміти почуте.

— Заради Бога, Шеріл. Не знаю, що спало вам на думку. Я не прийшла шантажувати вас, якщо ви подумали про це. Я знайома з Евелін Ортегою і знаю, що сталося з вашою автівкою. Безперечно, про цей «Лексус» мені відомо набагато більше, ніж вам. Евелін хоче сама прийти й усе вам пояснити, але насамперед вона хоче побачити Френкі, дівчина обожнює вашого сина і сильно скучила за ним.

І тут на очах у Лусії її співрозмовниця раптом дивовижно змінилася. Начеб шкаралупа, що захищала її, луснула, й за лічені секунди перед Лусією постала людина без кістяка, без нічого, що підтримувало б її зсередини — не людина, а суцільний біль, і така беззахисна, що Лусія ледве стрималася, щоб не обійняти її. З грудей Шеріл вихопився полегшений схлип, вона опустилася на диван, затуливши лице руками й плачучи, мов дитя.

— Будь ласка, Шеріл, заспокойтеся — все гаразд. Єдине, чого завжди прагнула Евелін, — це допомагати вам і Френкі.

— Я знаю, знаю. Евелін була моєю єдиною подругою, я все їй розповідала. Вона пішла, коли я найбільше її потребувала, зникла разом з машиною, не сказавши ні слова.

— Гадаю, ви не знаєте всієї історії. Не знаєте, що було в багажнику автівки…

— Як мені не знати, — озвалася Шеріл.

У середу, напередодні січневого буревію, відбираючи чоловікові сорочки для пральні, Шеріл помітила жирну пляму на лацкані його піджака. Перш ніж кинути піджак на купу одягу, машинально перевірила кишені й виявила ключ на позолоченому брелку. Хробачок ревнощів підказав Шеріл, що це ключ від оселі Кетрін Браун, підтвердивши таким чином її підозри щодо чоловіка й цієї жінки.

Уранці наступного дня, коли Кетрін робила з Френкі вправи, у хлопчика стався напад гіпоглікемії, і він знепритомнів. Шеріл зробила ін’єкцію й привела хлопця до тями; невдовзі рівень цукру прийшов до норми. У тому, що сталося, ніхто не завинив, але через ключ Шеріл була налаштована вороже до Кетрін. Звинувативши ту в поганому ставленні до свого сина, Шеріл негайно звільнила лікарку. «Ти не можеш мене вигнати. Мене найняв Френк. Тільки він може мене звільнити, але сумніваюся, що Френк це зробить», — визивно кинула молодиця, проте забрала свої речі й пішла.

До вечора четверга Шеріл була мов не своя й, згнітивши серце, чекала на чоловіка, а коли той прийшов, пояснювати щось не було потреби, бо Френкові все вже було відомо. Кетрін зателефонувала йому. Схопивши дружину за волосся, він потягнув її до спальні, грюкнувши дверима так, що задвигтіли стіни, а тоді зацідив кулаком у груди. Жінці перехопило дихання. Побачивши, що вона задихається, Френк перелякався, що дав волю рукам, копнув її ще ногою й розлючений вискочив до коридору, де натрапив на Евелін, яка, тремтячи, чекала нагоди кинутися Шеріл на допомогу. Чоловік, не зупиняючись, штовхнув дівчину. Та вбігла до кімнати й допомогла Шеріл підвестися, обклала жінку подушками, дала їй заспокійливе й приклала до грудей компрес, боячись, що в нещасної поламані ребра, як це трапилося з нею самою, коли на неї напали бандити.

У п’ятницю вранці, коли інші мешканці дому ще спали, Френк Леруа сів у таксі й подався до аеропорту, звідки мав вилетіти до Флориди. Аеропорт ще працював; через буревій його закрили тільки за дві години. Одуріла від заспокійливих пігулок Шеріл цілий день не підводилася з ліжка; не плакала, лише затаєно мовчала, поки Евелін опікувалася нею. Саме тоді жінка вирішила діяти. Вона ненавиділа свого чоловіка; для неї було б благословенням Божим, якби він забрався кудись з цією Браун, але такого не могло статися в природний спосіб. Більшу частину коштів Френк Леруа тримав на зарубіжних рахунках, до яких вона, Шеріл, ніколи не матиме доступу, проте вся його маєтність у США була записана на неї. Так вирішив він, підстраховуючись на випадок проблем із законом. Найкращим виходом для Френка було вбити її, і якщо він досі цього не зробив, то лише тому, що не мав безпосереднього приводу. Він мусив позбутися й Френкі, бо не збирався брати на себе цей тягар. Чоловік закохався в Кетрін Браун, і йому може закортіти стати вільним. Шеріл не підозрювала, що для цього існує ще вагоміша причина: коханка була вагітною. Це їй стало відомо з результату розтину згодом, у березні.

Шеріл вирішила, що мусить кинути виклик суперниці, бо порозумітися з чоловіком не виходило; вони спілкувалися тільки на найбуденніші теми, й навіть це спричинялося до насильства з його боку, але ця Браун поведеться більш розважливо, коли зрозуміє всю вигідність її пропозиції. Шеріл запропонує жінці, щоб та залишилася з її чоловіком, вона дасть йому розлучення й пообіцяє мовчати в обмін на економічні гарантії для Френкі.

Шеріл виїхала в суботу близько полудня. Біль у грудях і в скронях після четвергових лупнів посилився, в шлунку не було нічого, крім двох склянок спиртного й кінської дози амфетаміну. Сказала Евелін, що їде до свого лікаря. «Вулиці щойно розчистили, пані, може, ви краще посиділи б спокійно вдома», — попросила та. «Я ніколи не була такою спокійною, як зараз», — відповіла Шеріл, сідаючи в «Лексус». Вона знала адресу Кетрін Браун.

Діставшись до оселі жінки, завважила перед домом її автівку; отже Кетрін збиралася невдовзі кудись поїхати, інакше вона загнала б машину в гараж, замість залишити під снігом. Шеріл інтуїтивно дістала з бардачка й поклала до кишені невеличку напівавтоматичну «беретту» тридцять другого калібру. Як і передбачала, ключ був від дверей цього дому, й жінка безшумно ввійшла досередини.

Кетрін Браун у спортивному костюмі, з брезентовою сумкою через плече саме намірилася виходити. Узрівши перед собою Шеріл, лікарка від несподіванки скрикнула. «Я лише хочу поговорити з вами», — мовила Шеріл, але господиня, вилаявшись, штовхнула її до дверей. Усе пішло не так, як розраховувала Шеріл. Вихопивши з кишені куртки пістолет, націлила його на Кетрін, аби змусити вислухати себе, але молодиця тільки розреготалася їй у лице. Шеріл зняла зброю з запобіжника й стиснула обома руками.

— Дурна відьмо! Сподіваєшся налякати мене своєю пукавкою? Побачиш, що зробить з тобою Френк, коли я йому розповім! — не вгавала Кетрін.

Постріл пролунав несподівано. Шеріл не пам’ятала, коли натиснула на гачок і, як присягнулася Лусії Мараз, навіть не цілилася. «Куля влучила їй у чоло, бо це мало здіятися, бо така вже карма — моя й