Шейн Харріс - ВІЙН@: битви в кіберпросторі, Шейн Харріс

ентузіазмом поставилося до цього проекту. Я дуже вдячний, що ця книжка дякуючи їм знайшла домівку і що завдяки їхнім зусиллям більше людей зможуть її прочитати.

Я вдячний моїм новим друзям і колегам з фонду «Нова Америка» за підтримку цієї книжки та моїх досліджень і за те інтелектуальне товариство, яке вони створили. Я страшенно щасливий бути його частиною, насамперед тому, що багато років захоплювався роботою вчених «Нової Америки». Особлива вдячність Андресу Мартінесу та Бекі Шафер, які так вміло виправляли й скеровували нашу групу. Бекі та Кірстен Берґи допомагали провести дослідження для деяких важливих розділів цієї книжки, і я дуже вдячний за допомогу. Дякую Пітерові Берґену за його доброту й підтримку моїх досліджень. Тім Маурер організував низку неймовірних обговорень питань кібербезпеки, які поглибили мої переконання. Я вдячний університету Арізони та його ректорові Майклу Кроу за допомогу в дослідженні війни майбутнього. І дякую Енн-Мері Слотер, президентці та генеральній директорці «Нової Америки», за її наставництво, підтримку й ентузіазм.

Я найщасливіший письменник у місті, тому що протягом трьох років моїм редактором у журналі Washingtonian була Деніз Віллс, а ще щасливішим мене робить наша з нею дружба. Вона – редакторка мрії, водночас наставниця й співавторка. Те саме можу сказати про Ноя Шахтмана, який повернув мене у відділ новин Foreign Policy. Ми страшенно веселилися кілька місяців, поки працювали разом, і так вийшло, що наша робота збіглася з найбільшою новиною 2013 року. Прекрасні були часи, Папі.

Дякую своїм колегам з Foreign Policy за щастя щодня приходити на роботу, особливо Йоші Дризену і нашій команді новин. Також дякую Бену Паукеру, Пітерові Скобліку, Мінді Кей Брікер і Девіду Роткопфу за все, що вони зробили, керуючи цим стрімким «кораблем», екіпаж якого невпинно збільшується.

Я завинив особливу вдячність плідним і проникливим репортажам деяких колег-журналістів, чия робота стала джерелом інформації для моїх досліджень, зокрема Сіобану Ґорману і Денні Яадрон з Wall Street Journal; Девіду Сенґеру, Ніколь Перлрот і Джону Маркоффу з New York Times; Еллен Накашіма з Washington Post; Тоні Ромму з Politico; Спенсеру Акерману з Guardian, який раніше вів блог Danger Room на сайті Wired; Кім Зеттер також з Wired, авторці блогу Threat Level; Джозефу Менну з Reuters і Майклові Райлі з Bloomberg Businessweek. Кожен із них зробив переворот у цій сфері.

Дякую моєму другу й улюбленому обідньому компаньйонові Бенові Віттсу, чий блог Lawfare дає важливу поживу для серйозних роздумів на тему національної безпеки. Бен був моїм відданим радником і консультантом упродовж років і щедро ділився ідеями та часом.

Керол Джойнт була джерелом веселощів і сміху, допомоги і муд­рості. Вона справжня подруга й класна журналістка, яка навчала та надихала мене. Також дякую Спенсерові Джойнту за те, що дозволяв мені затримуватися допізна, і за його дружбу.

Дейв Сінґлтон залишається для мене найкращим другом, якого лише можна уявити. Важко знайти когось, хто б зміг миритися, а частенько навіть терпіти деякі риси мого характеру. Ми познайомилися близько 15 років тому і тоді не знали, що наша дружба така рідкісна. Тепер знаємо.

Крістофер Кернс змушував мене заходитися від сміху й водночас замислюватися. Його готовність говорити те, що він думає, і думати те, що говорить, зробила мене кращим мислителем і сильнішим журналістом. Я дуже ціную наші розмови – і ті, за келихом, і ті, під час тривалих поїздок автомобілем.

Особлива вдячність моїм друзям Джейсону Келло і Джейсону Вілсону, чиї вдумливі роздуми про кібербезпеку – її сучасний стан і майбутнє – дали матеріал для багатьох частин цієї книжки. Їхній ентузіазм заразливий. А їхнє вміння перекладати складні технічні речі на просту, зрозумілу мову – дивовижне.

Моя давня наставниця та подруга Енн Лорен посідає особливе місце у серці того, про що я пишу. Понад десять років тому вона запропонувала мені писати про перехресні стежки технологій і безпеки. Поза сумнівом, якби не вона, я б цього не написав.

Дякую своїй сім’ї, особливо матері та батьку, Керол і Еду Гаррісам, за те, що вони були моїми вчителями й партнерами саме тоді, коли я цього потребував. Дякую Трою, Сюзан і Меделін Гаррісам, які щодня нагадують мені про родинну відданість. Моїй бабусі, Беттіанн Кінні, яка навчила мене розповідати історії і продовжує бути для мене завжди несподіваним джерелом натхнення. Дякую моїй свекрусі Мері де Фео та новим (тепер уже законним) членам моєї сім’ї, дякую за те, що принесли так багато сміху й щастя в моє життя, і за те, що пустили мене в своє.

Нарешті, дякую моєму чоловікові Джо де Фео, що я можу сказати такого, чого ти ще не знаєш? Якимось чином ти щодня робиш мене щасливішим, ніж я був дотепер. Ті місяці, які я провів за написанням цієї книжки, сидячи в одній кімнаті з двома маленькими монстрами, а ти працював у іншій, були найщасливішими з тих, що ми провели разом. Дякую за все, що ти зробив для мене і для нас. Дякую за те, що направляв мене. І дякую, що чекаєш на мене, коли я повертаюся додому. Це мій улюблений час дня.

Джерела та примітки

Вступ

Це був колишній військовий офіцер: На підставі інтерв’ю з кількома відставними співробітниками Міністерства оборони, а також пові­домлень у новинах.

Близько 7,5 млн рядків програмного коду: «Joint Strike Fighter: Strong Risk Management Essential as Program Enters Most Challenging Phase», US Government Accountability Office, GAO-09-711T, 20 травня 2009 року, http://www.gao.gov/products/GAO-09-711T.

У 2006 році вона уклала контрактів на $33,5 млрд: «Тор 200 Contrac­tors», Government Executive, 15 серпня 2007 року, http://www.govexec.com/magazine/2007/08/top-200-contractors/25086/.

Шпигуни викрали кілька терабайтів інформації, яка стосувалася конструкції винищувача: «Computer Spies Breach Fighter-Jet Project», Wall Street Journal, 21 квітня 2009 року, http://online.wsj.com/news/articles/SB124027491029837401.

Шпигуни проникли у мережі субпідрядників: «Security Experts Admit China Stole Secret Fighter Jet Plans», Australian, 12 березня 2012 року, http://www.theaustralian.com.au/news/world/security-experts-admit-china-stole-secret-fighter-jet-plans/story-fnb64oi6-1226296400154#mm-premium.

Він був дуже схожим на F-35: Andrea Shalal-Esa, «Pentagon Sees Risks, Progress on Lockheed’s F-35 Jet», Reuters, 24 квітня 2013 року, http://www.reuters.com/article/2013/04/25/us-lockheed-fighter-dUSBRE93O00E20130425.

Керівники компаній докладно не знали, навіщо їх викликали до Пентаґону: Автор спілкувався з учасниками цієї зустрічі та людьми, які були присутні на брифінґах влади, а також із високопосадовцями з Міністерства оборони, що працювали над програмою DIB. Серед опитаних були Роберт Ленц, помічник міністра оборони, який наглядав за впровадженням програми; Джеймс Льюїс, експерт із кібербезпеки з Центру стратегічних і міжнародних досліджень, а також Стів Гокінз, який у 2009 році був віце-президентом компанії Raytheon з інформаційної безпеки. У 2013 року автор інтерв’ював також генерала Майкла Басла.

«Чимало людей, які увійшли до цієї кімнати темноволосими, вий­шли з