Даніель Дефо - Робінзон Крузо

ніж тиждень боротися зі сніговієм у горах.

У Франції не трапилося нічого примітного — з Тулузи я поїхав до Парижа і, довго там не затримуючись, вирушив до Кале. Перетнувши Ла-Манш, я прибув у Дувр 14 січня, якраз у саму зиму.

Я був удома. І був готовий почати нове життя.

Найперше я зустрівся з удовицею, яка, вдячна за мою щедрість і турботу, знову згодилася мені допомогти. Я вирішив продати бразильську плантацію — мій лісабонський друг порекомендував двох купців, які радо пристали на пропозицію і дали за плантацію тридцять три тисячі піастрів. Отак я надолужив усі біди й лихоліття, яких зазнав у першій половині життя. Почав я кепсько, але закінчив, на щастя, добре.

У голові моїй і далі блукали мандрівні думки. Вдома в мене не залишилося друзів, не мав я власної сім'ї, тільки сестер. Хоча я продав нерухомість у Бразилії, та не викинув цієї країни з голови і навіть подумував, чи не вирушити мені в подорож. Особливо ж мені не давав спокою мій острів — чи добралися до нього іспанці? Моя приятелька-удови ця, як могла, відмовляла мене, і сім років їй вдавалося утримати мене вдома. Я навіть усиновив двох племінників, синів мого брата, і виростив із них справжніх джентльменів. Одному я вділив частку майна, щоб він міг облаштуватися. Другого ж влаштував капітаном корабля. Пізніше саме завдяки цьому юному капітанові я, старий пень, іще раз пережив неймовірні пригоди.

Крім того, я одружився. У мене народилося троє діток, двоє синів і дочка. На жаль, дружина моя рано померла. Мрії про мандри ж ніколи не полишали мене, і нарешті мій племінник-капітан умовив мене вирушити на його кораблі в Ост-Індію. Був 1694 рік.

Я відвідав свій острів і зустрівся з іспанцями. Вони розповіли про своє життя і про горлорізів, які зустріли їх там. Спершу іспанці й англійці ніяк не могли помиритися, билися та сварилися, й англійці часто-густо брали гору, та нарешті іспанцям довелося застосувати силу й подолати бунтівників. Розповіли вони й про сутички з карибами, які декілька разів висаджувалися на острів. Одного разу п'ятеро іспанців ризикнули сплавати на материк і привезли звідти жінок. Саме тому на час мого візиту на острові бігало з двадцятеро дітлахів.

На острові я пробув два тижні і залишив іспанцям багато корисних речей — зброю, порох, набої, одяг, реманент. Привіз я з собою двох робітників: теслю і коваля.

З острова я попрямував до Бразилії, де й почалися нові мої пригоди. Але про них я розповім в іншій книжці.

Примітки

1

«For sudden joys, like griefs, confound at first» — рядок 14 із вірша Роберта Вайлда «Poetica Licentia». — Тут і далі прим. пер.

2

Nota bene (лат.) — примітка

3

Псалом 50, вірш 15.

4

Перша книга царів, розділ 6.

5

Перша книга царів, розділ 17, вірші 1–16.

6

Пірога — морське каное, яке індіанці видовбували або випалювали зі стовбура дерева.

7

Стоїк — послідовник стоїцизму, філософської течії в Давній Греції. Стоїки на перше місце висували поняття обов'язку і найвищим благом вважали доброчесність.

8

Язичник — іноверець, послідовник релігії, яка, на відміну від християнства, грунтується на поклонінні багатьом богам.

9

Ad infinitum (лат.) — до нескінченності.

10

Натураліст — прихильник натуралізму, філософської течії, що пояснює суспільні явища дією природних, біологічних факторів.

11

Католик — християнин, який належить до католицької церкви, що підлягає папі римському. Протестант — послідовник протестантизму, течії у християнстві, яка відкололася від католицької церкви у XVI ст.

12

Інквізиція — середньовічний каральний орган католицької церкви, який із крайньою люттю переслідував віровідступників. Особливою жорстокістю відзначалася в Іспанії.

13

Друга книга Мойсеєва: Вихід, розділи 15–17.

14

Йов — біблійний багатій, який утратив усе майно, зазнав багатьох випробувань, але далі жив побожно, тож Господь удвічі помножив його колишнє добро. (Див. Книгу Йова).