Солен Ніра - Академія Арканум, Солен Ніра

Нолан не відповів одразу. Він лише підійшов до вікна, дивлячись на темряву, що знову затягувала обрії академії.

— Портал відкритий, — нарешті сказав він. — Я думав, що встигну зупинити це раніше. Але Калеб нас випередив.

Його голос був незвично м’яким, майже… людяним. У ньому не було ні докору, ні злості. Лише втома. І глибоке знання чогось, чого я ще не розуміла до кінця.

— Я не можу більше ховатись за словами, Ясемін. Те, що ми з тобою пов’язані через пророцтво — не просто метафора. Магія… вибрала тебе. Але і мене. Ми — протилежні полюси однієї сили. І тільки разом ми можемо зупинити цей хаос.

Я на мить затримала подих.

— Чому ти не сказав раніше? Чому мовчав?

— Бо сподівався, що темрява не прокинеться. Що вона просто зітреться із часом, — відповів він. — Але я помилявся. І тепер твоя доля — ключ до всього.

Я ступила до нього, торкаючись краєм долоні його пальців.

— Ти сказав, що разом. А що, як я зламаюся?

Він подивився прямо мені в очі.

— Тоді зламаюсь і я. Але ми не дамо цьому статись.

І саме в цей момент, десь знизу, з глибин академії, прорізався крик — різкий, пронизливий, майже нелюдський. Потім — вибух.

Нолан вже тримав мене за руку, різко і твердо.

— Це почалось, — сказав він. — І ми не маємо часу.