Вільям Шекспір - Збірка творів

ждучи

Благань твоїх. Та знай, що половина

Твого добра Антоніо належить;

Казні належить друга. Каяттям

Ти можеш досягти, що ми пенею

Обмежимось.

ПОРЦІЯ

Та тільки за рахунок

Державної частини отієї.

ШЕЙЛОК

Беріть усе! Беріть життя моє!

Прощення вашого не потребую!

Мій дім взяли ви, відібравши в мене

Підпори ті, що ними він тримався!

Ви узяли моє життя, забравши

Всі засоби, якими досі жив я!

ПОРЦІЯ

Антоніо, ви хочете, можливо,

Йому якусь вділити ласку?

ГРАЦІАНО

Дати

Мотузку дурно; більш нічого, хай

Боронить Бог!

АНТОНІО

Коли бажають так

І ясний дож, і суд — не брати з нього

Маєтків половини за законом, —

То згоден я, щоб саме ту частину,

Яку мені віддати має він,

Мені позичив до кінця життя,

А вмре — тоді я передам її

Синьйорові, що в нього вкрав дочку.

За ласку цю я ставлю дві умови:

По-перше, хай святий наш хрест він зараз

На себе прийме, а по-друге, мусить

Підписку дати судові, що все

Добро своє у спадок добровільно

Відпише він своїй дочці й Лоренцо.

ДОЖ

Хай буде так. Але якщо не схоче —

Візьму назад дароване прощення.

ПОРЦІЯ

Скажи, чи ти вдоволений, єврею?

ШЕЙЛОК

Вдоволений.

ПОРЦІЯ

То клерк нехай відразу

Напише дарчий лист.

ШЕЙЛОК

Я вас прошу,

Іти дозвольте вже: мені недобре;

Пришліть додому дарчого листа.

Я підпишу його.

ДОЖ

Іди, але

Все виконай, про що ми говорили.

ГРАЦІАНО

Одержиш на свої хрестини двох

Батьків хрещених; був би я суддею,

Додав би я до них іще десяток,

Щоб супроводили тебе, лукавий,

До шибениці, а не до купелі.

Шейлок виходить.

ДОЖ

(до Порції)

Синьйоре мій, я вас прошу мій цім

Відвідати — зі мною пообідать.

ПОРЦІЯ

Прошу ласкаво вибачить мені,

Мій ясний пане: ще цієї ночі

Повинен я до Падуї вернутись

І через те вже зараз вирушаю.

ДОЖ

Шкодую дуже я, що залишитись

Не маєте ви змоги; ну, а ви,

Антоніо, нагородіте щедро

Цього ласкавого синьйора: він

Вам послугу зробив велику дуже.

Дож, сенатори і почет виходять.

БАССАНІО

Синьйоре мій достойний, ваша мудрість

Мене і друга нині врятувала

Від лютої біди; тож просим вас

Від нас за це прийняти нагороду:

Три тисячі дукатів ось, що ними

Я заплатити мав свій борг єврею.

АНТОНІО

І все ж, синьйоре дорогий, повік

Повинні ми служити вам любов’ю

І силами своїми.

ПОРЦІЯ

Нагороду

Вже має всяк в своєму почутті,

Коли радіє він із вчинків власних.

Я тішуся, що вас звільнити зміг.

Тож саме через це вважаю я,

Що добре ви мене нагородили.

Немає в мене іншої користі!

Якщо ми знов зустрінемось, прошу,

Мене впізнайте. Успіху та щастя

Бажаю вам і з вами вже прощаюсь.

БАССАНІО

Синьйоре мій, прошу я ласки вдруге:

Прийміть від нас на згадку хоч дрібничку —

Не в нагороду, а лишень на згадку!

До вас я маю тільки два прохання:

Пробачити мені і не відмовить.

ПОРЦІЯ

Не можу вам відмовити, коли

Ви просите прийняти щось на згадку.

(До Антоніо)

Ось ви дасте мені ці рукавички,

Я їх носитиму на згадку.

(До Бассаніо)

Ви ж

В знак дружби вашої дасте мені

Цей перстень? О, ви відсмикнули руку?

Я більшого не хочу і гадаю,

Що, люблячи мене, в такій дрібниці

Ви не захочете мені відмовить.

БАССАНІО

Цей перстень, любий мій синьйоре… ах!

Пробачте, це така дрібничка, — ні!

Ні, я соромлюся його вам дати.

ПОРЦІЯ

Нічого іншого я не бажаю

Мене цікавить тільки він, синьйоре!

БАССАНІО

Велику ціну має перстень цей

Для мене — більшу, ніж він того вартий.

Я відшукаю вам найкращий перстень

В Венеції — поставлю все на ноги —

І подарую вам, а цей мені

Дозвольте залишити в себе.

ПОРЦІЯ

Бачу,

Ви щедрі тільки на словах. Спочатку

Самі мене ви жебрати навчали,

Тепер, здається, учите мене,

Як треба жебракам відповідати.

БАССАНІО

Синьйоре мій, дала мені цей перстень

Моя дружина і, його надівши

На палець мій, примусила мене

Заприсягнути, що його ніколи

Не подарую я, не загублю

І не продам.

ПОРЦІЯ

Слова такі лише

Кишені бережуть від зайвих витрат,

Якщо не збожеволіла, бува,

Дружина ваша й знатиме вона,

Як гідно я цей перстень заслужив;

Я впевнений, що гніватися вічно

Вона на вас не буде лиш за те,

Що ви мені його дали. А втім

Робіть, як знаєте. Прощайте! Мир вам!

Порція і Нерісса виходять.

ГРАЦІАНО

Бассаніо, віддай йому той перстень.

Хай послуга його й моя любов,

З ’єднавшися докупи, переможуть

Присягу ту, яку ти дав дружині.

БАССАНІО

Наздожени його, мій Граціано,

Віддай йому цей перстень і, як зможеш,

То приведи його у дім Антоньйо.

Хутчій, мій друже! Поспішай!

Граціано виходить.

Ходім

Тепер до вас, Антоніо; а взавтра —

Раненько, на світанку — ми удвох

Полинемо до Бельмонта. Ходім же!

Виходять.

Сцена 2

Там само. Вулиця. Входять Порція й Нерісса.

ПОРЦІЯ

Спитай, де дім єврея, й передай

Йому оцей папір на підпис. Ми

Цієї ж ночі рушимо в дорогу

Й прибудемо до Бельмонта раніш

На цілий день, аніж чоловіки.

Цей дарчий лист порадує Лоренцо.

Входить Граціано.

ГРАЦІАНО

Щасливий я, що вас догнав, синьйоре!

Синьйор Бассаніо, обміркувавши,

Вам посила цей перстень. А крім того,

Уклінно просить вас до нього нині

Прибути на обід.

ПОРЦІЯ

На жаль, не можу.

Цей перстень я з подякою приймаю

І вас прошу сказать про те синьйору.

Прошу також — моєму юнакові

Вкажіть, де Шейлоків шукати дім.

ГРАЦІАНО

Я виконаю все.

НЕРІССА (до Порції)

Я маю щось

Сказати вам, синьйоро.

(Тихо)

Я б хотіла

У чоловіка випросити персня,

З яким і він присягу дав мені

Не розлучатися ніколи.

ПОРЦІЯ (тихо до Нерісси)

Ти

Зробити можеш це, ручусь. Вони

Даватимуть нам клятви урочисті,

Що персні віддали чоловікам;

Та ми ловить їх будем на брехні

І переможемо.

(Голосно)

Іди ж мерщій!

Ти знаєш, де на тебе буду я

Чекати.

(До Граціано)

То ходім, синьйоре добрий!

Прошу ласкаво показать мені

Дім Шейлоків.

Виходять.

Дія п’ята

Сцена 1

Бельмонт. Алея, що веде де дому Порції. Входять Лоренцо і Джессіка.

ЛОРЕНЦО

Як сяє місяць.

Отакої ночі,

Коли голубив ніжний вітерець

Зелене листя й цілував його,

Не сміючи здіймати в листі шуму,

Троїл, гадаю я, такої ж ночі

Зійшов на Трої вал, і сумовиті

Зітхання серця тужного він слав

У грецький стан, де ніч оповила

Крессіду мирним