Абдул Рашид Махмуді - Після кави, Абдул Рашид Махмуді

коли вона витрушувала своє мокре руде волосся. Наче вона зберігала для нього свою чарівність. А чорний купальник — їй подобався чорний колір — дуже личив їй і вдало обтягував тіло. Вони відійшли від берега, не промовивши жодного слова, ніби знали, що там на них щось чекає. Вони йшли брукованою стежкою, поки їхні ноги не втопилися в пісок, і водночас зупинилися, обидва мовчки, стоячи між жовтим піском, небом та озером. Те, що чекало на них, висіло в повітрі, наче птах, що кружляв над ними. Вона підійшла ближче й притиснулася до нього, і це був їхній перший поцілунок, а за першим поцілунком слідував інший, довший і глибший, щоб утамувати спрагу, що спалахнула. До того дня він не знав, що поцілунки також можуть означати обмін слиною й зізнання в коханні через поєднання губ, тож коли і як Сальва опанувала це мистецтво? А чому б і ні? Чи не казав К’єркегор, що Бог дарував чоловікам слова, а жінкам дарував красномовство поцілунку? А яка вона була красномовна! Як він міг її покинути?

Думки Салема й Маріки різнилися.

— Не турбуйся. Ми заручимо тебе з дочкою пана Хусейна Асаада, — сказав він. — Дівчина гарна, у неї диплом бакалавра фармації, вона з хорошої родини, а її батько мій друг.

— Я не проти, — була відповідь. — Але знаєте, я не хочу одружуватися традиційним способом. Я маю познайомитися з дівчиною, перш ніж робити їй пропозицію.

— Не хвилюйся, — заспокоїв його Салем. — Ми підемо й познайомимося з родиною. Потім вони прийдуть до нас, а ми до них, і ти зможеш побачити дівчину кілька разів. Поступово ми зможемо переконати їх дозволити вам погуляти разом, навіть якщо це буде з її братом чи сестрою, принаймні для початку. Ти знаєш єгипетські традиції. Крок за кроком. Ми робитимемо кроки поступово. І тоді Аллах допоможе врешті.

У будинку пана Хусейна Асаада їх зустрічали пишно, і відразу ж беззаперечно запанував святковий настрій. У вітальню зайшли мама, брат та дві сестри Санії. Потім увійшла Санія, одягнена в довгу сукню, тримаючи склянки з рожевим соком. Було очевидно, що родина знала причину візиту й була повністю готова. Пан Хусейн заговорив першим, звертаючись до Салема.

— Ви знаєте, що ваш син, Мідхат, схожий на нашого сина, і вам тут дуже раді.

Коли всі закінчили свій шербет, він сказав:

— Але чи не варто читати «Фатіху»?

Коли пан Асаад простягнув руку, щоб прочитати перший розділ «Куран», Мідхат здивовано глянув на Салема — хіба вони не погодили, що не буде жодної офіційної домовленості до взаємних візитів? Проте Салем нахилився до нього й прошепотів: «Протягни руку», тож йому нічого не залишалося, як покласти свою руку в руку пана Хусейна. «Фатіха» була прочитана, і мати Санії встала й випустила довгий, вібруючий вигук. Тоді старший брат Санії дістав фотоапарат: «Треба сфотографуватись». Мідхат опинився перед камерою поряд із нареченою, яка поклала руку йому на плече, тому з ввічливості обхопив її за талію.

— Добре, — сказав Салем, — нехай Аллах дасть успішне закінчення, але може варто нам поговорити про магр[41]?

Відповідь пана Хусейна була твердою.

— Про який магр ти зараз говориш? Між поважними людьми не повинно бути жодних розмов про гроші. Ми дамо всі меблі для дівчини й відведемо її до дому судженого. Мідхат схожий на нашого сина.

Усе здійснилося миттю, і йому здалося, що це все сон...

Дорогою додому він нагадав своєму дядькові Салему про їхню угоду.

— Ти збожеволів? — відповів Салем. — Як ти міг іти й просити руки дівчини в її сім’ї, за умови, що ви спочатку разом вийдете гуляти? Хто погодиться на це?

Він був приголомшений. Салем, який полонив Маріку, подобається це її родині чи ні, тепер звинувачував його в божевіллі, бо він хотів познайомитися з дівчиною й дізнатися про неї більше без нагляду родини. Мідхат не знайшов у собі сили заперечити. Щодо Маріки, вона не схвалювала й була проти. Вона сказала, що читання «Фатіхи» — це ні що інше, як заява про наміри, що це не остаточне зобов’язання, і він може розірвати цю фарсову угоду й легко відмовитися. «Люди змінюють свою думку після “Фатіхи” — це не контракт — і люди вільні». Але те, що вона сказала, не вплинуло на Мідхата. Він почувався безнадійним і безсилим, наче покінчив життя самогубством. Колись Сальва була у відчаї, а тепер і він впав у відчай.

Мідхат замислився: чи з’явився Фауст, герой Ґете, Таха Хусейну, коли він писав свій роман? Історія була давня, але вона постійно оновлювалася. Диявол завжди присутній і готовий до укладання угод. Диявол був із Достоєвським у «Братах Карамазових», і з Ніцше, який постійно фліртував зі злими духами, незважаючи на його відлюдність, і який утратив розум після того, як заразився сифілісом після разового відвідування публічного будинку. І це також було з Томасом Манном, коли він написав «Доктор Фаустус», оскільки герой повісті, великий музикант, теж був відлюдьком. Але ж він уклав угоду з дияволом і поспіль заразився подібною хворобою, втративши глузд. Чи диявол був присутній, коли вони з Сальвою сиділи біля Ісмаїлійського каналу, і дівчина благала його поїхати разом? Мефістофель, мабуть, був там присутній, нарікав і обіцяв все, чого його серце бажало від європейських жінок. Якщо так, то диявол жодного разу не виконав свою обіцянку. Він провів у Відні майже рік, не торкнувшись жодної жінки, а коли повернувся до Єгипту ні з чим і зрозумів, що його кохана вже не чекає, ледь не збожеволів. Він погодився на шлюб за домовленістю з єгиптянкою за традиціями та умовами, які нав’язував її батько.

Вода перестала булькати, тож Мідхат залишив гарячу ванну й перейшов до сауни, де язики жару облизували спітнілі голі тіла. Йому спало на думку, що зображення людського тіла вульгарне в будь-якій формі, і він згадав подорож шейха Хайрата з його кімнати до вигрібних ям і нічних щурів у мечеті Абу Кабіра. Яким милосердям Аллаха було те, що він дав людям одяг, на відміну від мавп. Чи можна собі уявити, щоб король був голим і керував своєю нацією, чи лідер, що керує країною, чи то суддя на трибуні, що вершить правий суд, чи оратор, що надихає людей? Хіба не достатньо жінки, щоб зруйнувати всі їхні плани? І чи змогли б оголені члени клубу сказати одне одному щось значуще? Він думав про хаос, який спалахне, якщо ці мавпи, які вільно блукали містом, раптом