Йон Колфер - Артеміс Фаул. Утрачена колонія, Йон Колфер

— Мінерві?

— Так. Вона кілька разів приїздила. Майже кожні канікули. Ми стали справжніми друзями. Саме вона привчила мене читати.

— Зрозуміло.

Батлер помахав телефоном.

— Тільки і чув від неї: Артеміс це, Артеміс те... Вона вважає вас надзвичайним. Доведеться попра­цювати, аби її не розчарувати.

У Артеміса стиснуло горло. Він сподівався пере­почити. Більше ніяких пригод.

— Звісно, вона трохи підросла, — продовжив Батлер. — І погарнішала. Але язичок у неї гострий, як самурайський меч. Ця дівчина завдасть жару!

«Але якщо бути об’єктивним, — подумав Арте­міс, — нічого так не стимулює мозок, як розумова ді­яльність. Але це пізніше».

— А батьки?

— Ви трохи розминулися. Вони були тут учора, завітали на вихідні. Вони можуть зупинятися в міс­цевому готелі, коли схочуть. — Батлер опустив руку на хлопцеве плече. — Ці кілька років для них були просто жахливими. Я все їм розповів, Артемісе. До­велося.

— Вони тобі повірили.

Батлер знизав плечима.

— Кажуть, що так. Мабуть, історії про ельфів пе­реконали їх, що зі мною не все гаразд. Вони вважа­ють, що я збожеволів від усвідомлення власної про­вини. Навіть тепер, коли ви повернулися, життя не зможе стати таким, як було. Потрібне диво, щоб зни­щити мої історії та їхнє страждання.

Артеміс повільно кивнув. Диво. Він підвів руку. На долоні лишилася подряпина, яку він отримав, коли піднімався на причал. Хлопець зосередився, з кінчиків пальців вискочили п’ять блакитних іско­рок і побігли до подряпини. Та зникла, немов її і не було. Магії в нього лишилося більше, ніж він удавав.

— Може, влаштувати диво і вдасться.

Але здивувати Батлера було дуже важко.

— Це щось новеньке, — тільки і сказав він.

— Дечого навчився в позачасовому тунелі.

— Зрозуміло, — сказав Батлер. — Просто не робіть такого поруч із близнюками.

— Не хвилюйся, — кивнув Артеміс, — Не буду. — І лише тоді усвідомив, що сказав охоронець. — Які такі близнюки?

Батлер набрав номер і посміхнувся.

— Може, для вас, старший брате, час і стояв на місці, але для нас його минуло чимало.

Артеміс зробив крок до найближчого стільця і впав.

«Старший брат? — подумав він. А тоді: — Близ­нюки!»

ВІДГУКИ ПРО «АРТЕМІСА ФАУЛА»

Ще ніколи злочинний розум не отримував стіль­ки схвальних відгуків.

«Злочинно блискуче». Independent

«Динамічна, гостра на язик, з дотепними жарта­ми». Sunday Times

«Фольклор, вигадка і хайтеківське чаклунство... Дуже захоплююче». Observer

«Ритмічно, грайливо і дуже смішно, винахідли­вий мікс міфу і реальності, магії і злочинності». Time

«Пречудова серія». TheTim.es

«Повно дій, зброї, гномів, що пускають вітри, і ре­плік у стилі Чандлера». Evening Standard

«Гарячкова суміш реальних, уявних та ельфій­ських гаджетів. Від лазерних пістолетів до стирачів пам’яті, від літальних апаратів на батареях до анти­радіаційних костюмів, — поряд із ними світ Джеймса Бонда — дитяча гра». Guardian

«Не встигаєш перегортати сторінки». Sunday Ex­press

«Смішні, швидкі, кінематографічні пригоди». Fi­nancial Times

Примечания

1

Так! Звичайно! (франц.)

2

Боже мій! (франц.)