Урсула К. Ле Гуїн - Сказання Земномор'я

ніякого полум'я з рота не вивергає, і ніяких танцюючих тіней навколо нього не видно, просто виглядає він зовсім хворим.

— Ходімо, — сказала йому Гифт і повела його потихеньку по вулиці до свого дому.

Люди навколо тільки головами хитали. Гифт, звичайно, жінка смілива, але, мабуть, до нерозсудливості. А може, вона й зовсім не в тому сенсі смілива, говорили за столами в таверні, це ми ще подивимося! А все ж нікому не варто з чаклунами плутатися, особливо якщо в тебе від народження ніякого магічного дару немає. Про це, звичайно, забуваєш весь час — адже вони, чаклуни ці, на вигляд зовсім як звичайні люди. Та тільки вони зовсім інші! Здається, що в такому цілителеві ніякої шкоди немає. Вилікує у корови гниле копито або запалене вим'я, і все добре. А встань такому поперек шляху — і ось вам, будь ласка: і полум'я, і тіні, і прокляття, і судоми всякі… Жах один! А цей і взагалі завжди недовіру у всіх викликав. І звідки він тільки узявся такий? Ні, ви скажіть, звідки він родом?

Вона поклала його на ліжко, стягнула з ніг черевики і веліла спати. Беррі з'явився пізно, п'яний як чіп, так що спіткнувся і розбив собі лоба об підставку для дров. Весь в крові, страшно злий, він зажадав, щоб Гифт негайно прогнала цього чаклуна. Потім його вирвало прямо в камін, він звалився поряд на підлогу та там і заснув. Гифт відтягла брата в його закуток, поклала на матрац, стягнула з ніг черевики і теж веліла спати. А сама пішла подивитися, як там Отаку. Він весь горів, і вона поклала свою прохолодну долоню йому на лоб. Він тут же відкрив очі, тупо подивився на неї і сказав: «Емер», — а потім знову закрив очі.

А Гифт в жаху відсахнулася від нього.

А пізніше, вже лежачи в ліжку, все думала: напевно, він був знайомий з тим чарівником, що назвав мене Істинним ім'ям. Або, може, я випадково вимовила своє ім'я уві сні? Звідки ж він його взнав? Адже його ніхто не знає і ніколи не знав, крім того чарівника і моєї матері! А вони померли, вже давно… Напевно, я все-таки випадково вимовила його уві сні…

Але вона відчувала, що це не так.

Вона стояла біля нього, прикриваючи рукою маленький масляний світильник, і його світло просвічувало червоним крізь її пальці, а на обличчя кидало золотистий відблиск. Він виголосив вголос її справжнє ім'я. І вона подарувала йому сон.

Він проспав до пізнього ранку і прокинувся, почуваючи себе слабким і млявим, як після хвороби. Він був такий жалюгідний, що просто смішно було його боятися. Гифт виявила, що він зовсім не пам'ятає про те, що трапилося в селі, про іншого чаклуна і навіть про ті шість мідяків, які вона зібрала, коли вони розсипалися по покривалу, і які він, мабуть, весь цей час стискав у руці.

— Це, мабуть Олдер так здорово тобі «віддячив»? — сказала вона глузливо. — Жаднюга!

— Я сказав, що готовий подивитися тварин на… на тому пасовищі, що між двома річками, так? — запитав він, все більше хвилюючись і знову дивлячись на неї вже знайомим їй зацькованим виглядом; потім він спробував встати, але вона сказала:

— Сядь, — і він слухняно сів, але сидів як на голках.

— Хіба можна когось лікувати, коли сам хворий? — строго сказала вона.

— І що тоді робити? — запитав він.

Але потроху заспокоївся і почав погладжувати сірого кота.

Тут як раз і увійшов Беррі.

— А ну давай вийдемо! — сказав він сестрі, лише глянувши на цілителя. Гифт слідом за ним вийшла на ганок.

— Значить, так: більше я його в своєму будинку терпіти не бажаю! — заявив Беррі з видом господаря, грізно підносячись над нею. Посеред чола у нього красувався величезний синяк, а очі, схожі на устриць, дивилися тупо; руки тряслися.

— Ну і куди ти подінешся? — запитала Гифт.

— Це не я подінуся, а він!

— Ну ось що: це мій будинок! Будинок Брена. І цілитель залишиться тут. А ти можеш йти або залишатися — як сам вирішиш.

— Ні, це я буду вирішувати, залишиться тут цей чаклун чи піде! Нехай іде негайно! І нема чого тут командувати! Люди кажуть, що він повинен піти. Він нічого не вміє.

— Ну так, звичайно, не вміє! Вилікував половину всієї худоби, а йому за це цілих шість мідяків «відвалили», Олдер розщедрився! А тепер Олдер вимагає, щоб ця людина звідси забиралася, це на нього схоже! Все, Беррі, розмови закінчені. Він залишиться тут і буде жити в цьому будинку стільки часу, скільки захочу я. І крапка!

— Але ж ніхто не буде у нас молоко і сир купувати! — заскиглив Беррі.

— Хто це сказав?

— Дружина Сана. І інші теж.

— Ну і добре. Я свої сири в Орабі дорожче продам, — заявила Гифт. — І знаєш, братику, пішов би ти краще та вмився, ніж розмови розмовляти! Брудний весь, в крові… І сорочку переміни, а то від тебе просто смітником смердить! — І Гифт рішуче повернулася до нього спиною і увійшла в будинок. Але там мужність покинула її, і вона вибухнула сльозами.

— В чому справа, Емер? — запитав цілитель, повертаючи до неї своє схудле обличчя; в його дивних очах знову плеснула тривога.

— Ох, чує моє серце, це добром не скінчиться! Та хіба ж можна так пити? Всі мізки вже пропив! — і вона витерла фартухом очі. — Тебе-то, мабуть, теж проклята випивка доконала?

— Ні, - здивовано відповів він, але зовсім не образився. Схоже, він просто її не зрозумів.

— Та ні, звичайно ж, пане мій, це я зі зла сказала! Ти вже мене прости!

— А може, твій брат п'є, намагаючись стати іншою людиною? — промовив він. — Намагаючись якось змінитися?..

— Він п'є, тому що п'є, - відрізала Гифт. — З деякими людьми вся справа тільки в цьому. А тепер мені в молочний сарай потрібно сходити, і я двері в будинок замкну, а то… ходять тут всякі… А ти поки відпочинь. На вулиці холод, вітер… — Вона хотіла бути впевнена, що він нікуди не вийде з дому, буде в безпеці, що в її будинку ніхто не зможе напасти на нього несподівано. А пізніше вона неодмінно сходить в село і перекинеться парою слів з деким із розумних людей, а заодно і спробує покласти край усій цій безглуздій