Yuleesi - Стражі Дзеркала , Yuleesi

Стражі розійшлися чітким кроком і без зайвої метушні. Рубі відшукала поглядом сестру.

-Катрін! – гукнула вона. Лімер обернулася. – Візьми мої речі, будь ласка, я зараз…

Катрін кивнула і зникла в будинку, а Рубі попрямувала до Фає, яка спокійно стояла, чекаючи на неї.

-Що ти тут робиш? – шепнула Ернандес, відкинувши церемонії і здивовано дивлячись на чарівницю.

-Я ж казала, ще побачимося, – голос Фає звучав ледь насмішкувато, проте сама вона була серйозна, як ніколи. – Ходи-но сюди.

Фає поманила її в тінь, яку відкидало персикове дерево. На волосся Рубі опустилося кілька квіточок його цвіту.

-Послухай, – голос Фає бринів напругою. – У мене мало часу, я ще маю деякі справи, тому не перебивай. Я вже винесла свій урок. Не можна жити лише надією, що за тебе все вирішать інші. Навіть Стражам досі не вдавалося врятувати нас усіх, тому ми знову йдемо по колу. Тому запам’ятай, будь ласка, ті слова, що я тобі казала. У них ваше спасіння. І ще ось…

Вона пошукала в кишені плаща і простягнула Рубі ту маленьку кришталеву пляшечку. Зблизька рідина в ній сяяла, наче справжній смарагд.

-Тут має вистачити для тебе і твоїх подруг. Кожній по ковточку. Скажи їм ті слова. Коли настане слушний час, ви зрозумієте. Це буде моїм вкладом у перемогу.

Рубі дивилася на неї, мов уперше бачила.

-Гряде велика битва, Рубі. Кривава і жорстока. І зараз усе залежатиме від тебе. Зроби правильний вибір… Цього разу я таки впевнена – вам під силу змінити історію.

-Чому? – голос Рубі сів до нервового шепоту.

-Досі, в кожному з обертів історії, я приходила до Стражів сама. Ти ж – перша, хто захотів мене знайти. У тобі є те, чого не було в інших: рішучість. Не згуби її. Вона тобі ще знадобиться…

Кілька іскорок осіли на кам’яну бруківку. Чарівниці ніде не було.