Олена Гриб - Гра в чужу брехню, Олена Гриб

Карі пройшовся швидким кроком, зважуючи «за» і «проти». Лін говорила, що Маргалінайя померла під час пологів, тобто прямим винуватцем смерті вважає або лікаря, який не зумів її врятувати, або дитину.

– Назви його ім'я!

– Поклянись!

– Ти маєш на увазі Дісона? Чи Арголіна?

Принцеса розреготалася:

– Лікаря чи сина? Думаєш, що я настільки дурна? Заспокойся, ніхто з них мені не потрібен. Та й не бажають смерті власній дитині і її батьку. Що? Не знав? Ось і татусь мій так само дивився, поки його трясця не вхопила. До речі, ф'єрі вирушила до праотців, тому він скоро видужає і зможе няньчити мого братика. Якщо тільки Фарме не отруїть його і не звинуватить мене. Точніше, Її Високість принцесу Маргалінайю, яка повернулася так вчасно для захоплення влади.

– Ф'єрі?! – Карі не зміг стримати подиву, згадавши перше питання Ельміри. – Ти знаєш, як створити ф'єрі?

– Ясна річ. Ти теж це дізнаєшся, якщо поклянешся мені допомогти. Подумай, ми можемо ніколи більше не побачити сонце і тобі не доведеться виконувати обіцянку!

– Назви ім'я!

– Хіба не досить того, що він убив мене? Підписав смертний вирок вагітній жінці, тому що хотів гарантувати собі безпечне майбутнє? Так, я була вередливою, самозакоханою, егоїстичною і мало замислювалася про чужі почуття, але хіба за це карають на смерть? Давай так: якщо вирішиш, що я брешу, вважай себе вільним від свого слова. Ну? Зауваж, я говорю про «нього», тому твоя Лін не в списку можливих кандидатів.

Якби на місці співрозмовниці був хтось інший, Карі не вагався б ні миті. Злочинець повинен понести заслужене покарання, навіть якщо термін давності злочину вже закінчився, – цю істину з дитинства втовкмачують у голову кожній метаморфській дитині, готуючи її до дорослого і зазвичай чесного життя. Відновити справедливість – і дізнатися, чому зникла Лін… А, головне, куди!

Дуже вигідна угода, але Карі здавалося, тут є якийсь підступ. Можливо, справа лише в недовірі, проте він почувався звіром, що забрів у порожнє місто. Безлюдні вулиці, засипані листям колодязі, ляскання відвислих віконниць… Схоже, тут давно не ступала нога людини, але шерсть на загривку стає дибки, відмовляючись вірити у привітність міських стін. З іншого боку, мертвій принцесі зараз нема зиску брехати.

«Вона ледь не вбила власного батька! Піддала тортурам чоловіка, що колись був її коханим! Напевно доклала руку і до смерті тойянської королеви! Про яку угоду взагалі може йтися?» – заперечив внутрішній голос, який завжди вирізнявся не лише раціональним мисленням, але й чесністю.

– Щоб переконати тебе у своїй щирості, я зізнаюся, що не знаю, куди відправили Лін. Одне можу сказати – вбивати твою дружину ніхто не збирався. Реху вона подобається, а помста бога Смерті страшніша за саму смерть, повір мені. Не знав? Та він стежив за кожним її кроком і постійно розпитував про «чужу дівчинку» вашу руду подругу! Лін вийшла заміж, Лін навчилася готувати, Лін зв'язала светр, Лін прихистила дику собаку… Лін-Лін-Лін! Слухати гидко! Тому будь спокійний – вона напевно в одному зі світів інших богів. Або вирушила у свій власний… Ха-ха-ха, оце ідея! Ну? Домовилися? Ф'єрі, хелла, Дем'єн… Я розповім про них, і про прокляття, і про пророцтво!