Ярослав Мельник - Далекий простір

Ч.Нельсон. По-перше, слід пояснити причину підвищеного інтересу…

Ведучий. Ви абсолютно маєте рацію. Перепрошую. Поштовхом до потоку листів на візостудію були не такі вже і давні події, що відбувалися в Головному залі Центрального Електронного Управління. До цього випадку проблема і саме поняття "тероризму" мало кого цікавили.

Ч.Нельсон. Я з вами згоден. Поки тероризм стосувався світу сліпих, ми, істоти досить герметичні, цікавилися іншими сферами. Але ось уперше була зроблена спроба завдати шкоди існуванню всіх нас, хто бачить цієї секунди моє зображення на візоекрані.

Ведучий. Лише спроба, пане Раднику.

Ч.Нельсон. І все-таки. Ми вперше безпосередньо зіткнулися з тероризмом, і природно, що багато хто зацікавився новим, невідомим досі явищем.

Ведучий. Пане Раднику, ви вже давно займаєтеся подібними питаннями. Розкажіть у двох словах, хто такі терористи і що їм потрібно?

Ч.Нельсон. По-перше, терористи – це сліпі. Чому саме сліпі? Це стане зрозуміло, якщо ми визначимо суть цього явища: по суті, тероризм є збройний напад на людей і об’єкти з метою завдання їм шкоди. Який сенс нападу? Сьогодні ми розуміємо тероризм дуже широко, приписуючи йому великий діапазон цілей – від елементарної наживи до залякування та наганяння страху на політичного суперника.

Ведучий. Вибачте, пане Раднику, тут я передам слово пані Ейбах, яка добре знає поняття, що визначають життя мегаполіса, зокрема і поняття "політичний суперник".

Л.-Р. Ейбах. Дійсно, ми, зрячі, живемо в особливому світі. Серед нас немає і не може бути "політичних суперників". Як відомо, політична боротьба – це перш за все боротьба за владу. Зі зрозумілих причин ми позбавлені такого задоволення.

Ведучий. Якщо можна, деталізуйте своє твердження. Невже не можна боротися за верховну владу?

Л.-Р. Ейбах. Бачте, відповідь на ваше запитання ми знайдемо насамперед у психолога. Так, уявіть собі. Ви самі сказали, що мова йде про верховну владу, тобто про таку, досягнувши рівня якої більше боротися немає за що. Залишився єдиний привід для боротьби: кількість тих, хто прагне до верховної влади, перевищує кількість наявних місць. Ми зі своєю нечисленністю й особливим, спадковим владним статусом перебуваємо в унікальному становищі: нам не вистачає людей для верховної влади. У нас, ви знаєте, вакантні кілька міністерських місць, не зайняті надзвичайно високі посади в Центральному Електронному Управлінні і в самій Вищій Державній Нараді. І причиною є те, що керувати мегаполісом можуть тільки зрячі.

Ведучий. Ви маєте на увазі силу традицій?

Л.-Р. Ейбах. Не тільки. Навіть якщо би ми захотіли посадити сліпих за пульти вищого управління, нічого б не вийшло. Вся система технічного керування розрахована на зрячих, переробити величезну кількість апаратури в розрахунку на сліпих немислимо. Але найголовніше не бар’єр, який створюється відсутністю зору. Є перешкода набагато сильніша.

Ведучий. Про яку перешкоду ви говорите?

Л.-Р. Ейбах. Свідомість. Свідомість сліпих, що сприймають світ лише як близький простір. Щоби керувати величезним мегаполісом, треба його бачити, уявляти, знати всю правду, розумієте? Ту правду, яка може бути доступна лише зрячому.

Ведучий. Але наших візоглядачів, напевно, цікавить, чи не можна сліпим розповісти правду? І таким чином дати їм те розуміння дійсності, яке необхідне для управління мегаполісом?

Л.-Р. Ейбах. Розповісти? Ви це серйозно? Хіба можна розповісти сліпому про світло? Хіба можна дати уявлення про десятки рівнів, сотні квадратів тому, хто все життя прожив у впевненості, що існує лише клаптик тверді, на якій він безпосередньо знаходиться?

Ведучий. Я вас розумію. Але наші візоглядачі… Вони хочуть жити у впевненості, що зроблено все можливе.

Л.-Р. Ейбах. Що їхня совість чиста?

Ведучий. Саме так.

Л-Р. Ейбах. Що ж, це зрозуміло. Ймовірно, ви маєте на увазі можливість виховання сліпих у "зрячому", так би мовити, дусі. Якщо можна так висловитися, в дусі наявної істини. Але що з цього вийде? Я не хочу тут заглиблюватися в тему відповідальності перед тими, кого ми цій "істині" навчали би.

Ведучий. Пробачте, ви сказали: "відповідальності"?

Л.-Р. Ейбах. Абсолютно точно. Дослідження, що проводилися протягом числень, довели, що психіка сліпого не витримує вантажу істини. Відриваючи сліпих від їхнього середовища, відокремлюючи їх від інших, як прірвою, знанням правди, ми робимо з них психічних виродків.

Ведучий. Дякую, пані Ейбах. Будемо вважати, що ви досить докладно роз’яснили причини вакантних місць біля керма вищої влади, а отже, і причини того, чому у зрячих відсутні мотиви боротьби за владу. Отже, боротьба за владу існує лише в суспільстві сліпих, а звідси – можливість тероризму, чи я правильно зрозумів вашу логіку?

Л.-Р. Ейбах. Так. На відміну від верховної влади, що належить зрячим, у сліпих влада ієрархічна. Цим і зумовлено проникнення елементів влади на всі рівні, заповнення нею кожної щілинки! Влада рівня, влада квадрату, а всередині квадрату своя ієрархія влади. І люди витрачають життя, щоби просунутися на один щабель. В таких умовах не можуть не виникнути владні інтереси, ґрунт для тероризму.

Ведучий. Отже, ви стверджуєте, що тероризм має політичний характер?

Л.-Р. Ейбах. Не тільки. У мегаполісі діє кілька терористичних груп, що мають на меті пограбування квартир, промислових об’єктів, навіть фондів розподілу. З ними бореться спеціальний відділ служби безпеки сліпих.

Ведучий. Іншими словами, це просто грабіжники?

Л.-Р.