Максим Яковлев - Теорії змов. Як, Максим Яковлев

все ж вилетіли, благополучно приземлились в аеропорту Дюссельдорфа, але подальша дорога до Маастрихта перетворилася на справжній квест: голодні і втомлені, ми з колегою практично бігли з поїзда на поїзд, щоб доїхати до пункту призначення. Наша колега-нідерландка, напруживши свого чоловіка, серед глупої ночі приїхала з Маастрихта в Аахен, щоб забрати нас, бо іншого способу доїхати до місця ми не вигадали. Наступного дня, на щастя, ранкових зустрічей у нас не було, тому ми дозволили собі відіспатися. Снилося мені різне: що в літаку я накричав на дівчину, яка істерила, що авіакатастрофа таки сталася, потім усе налагодилося, і ми якимсь дивом сіли в аеропорту Маастрихта — все в такому дусі. Однак те, що я дізнався того дня з новин, не могло мені наснитися навіть у страшному сні: в Україні розбушувався дуже небезпечний свинячий грип! До кінця дня я отримав купу повідомлень з України з проханням привезти з Нідерландів маски, бо їх ніде не могли дістати. Добре, що більшість погоджувалася почекати два тижні, не наполягаючи на відправлянні посилок з масками рятівними маастрихтськими засобами.

Визнаю, що трохи драматизую, але щиросердно зізнаюся, що до відльоту на стажування я, мабуть, пропустив стрімке поширення свинячого грипу в Україні в катастрофічних масштабах. Ретроспективно це пояснюється тим, що я живу в Києві, а тривожнішою ситуація була на заході України. Звісно, навесні 2009-го я бачив повідомлення про зафіксований у Мексиці спалах нового штаму грипу, який утворився з людського вірусу грипу A (підтип H1N1) і частково з декількох штамів вірусу свинячого грипу (принаймні так писали), але, навіть попри COVID-19, експертом-вірусологом я так і не став. «Мексиканка», каліфорнійський, або свинячий, грип перекинувся на США, були повідомлення про випадки захворювання в Європі, але влітку історія якось вщухла. А восени про цей вірус знову згадали. 30 жовтня 2009 р. очолюваний тоді Юлією Тимошенко Кабінет Міністрів оголосив в Україні епідемію каліфорнійського, або свинячого, грипу. Ось що писало про ці події видання «Бабель»:

На три тижні жорсткий карантин запровадили в дев’яти областях, а по всій країні закрили школи й виші та заборонили масові заходи. Люди розмели в аптеках противірусні засоби, носили марлеві пов’язки на вулиці та у транспорті, закуповувалися лимонами, цибулею і часником. Поширювалися чутки про масові смерті від нового вірусу. Через це навіть пропонували перенести президентські вибори, призначені на кінець січня 2010 р. Але вже у грудні 2009-го істерія пішла на спад, і карантин скасували 287.

По суті, це все, що треба знати про свинячогрипову історію в Україні кінця 2009 р. (або ні). Коли я повернувся додому, майже всі замовлені маски так і залишилися в мене, бо потреба в них уже відпала.

Однак подивімося на ситуацію з іншого боку. У матеріалі «Укрінформу» «Вірусна епідемія 2009. Як це було», опублікованому 20 лютого 2020 р., детально описано перебіг епідемії.

…5 листопада 2009 року в Україні було зареєстровано вже понад 763 тис. хворих на грип та гострі респіраторні захворювання, госпіталізовано близько 40 тис. осіб, з них понад 16 тис. дітей.

Число померлих від пандемічного грипу швидко сягнуло цифри в 109 осіб, серед них — одна дитина і три вагітні жінки. Смертність досягла порога 10 осіб на добу. Особливо загрозливою була ситуація на заході України. Суспільні настрої тут досягли панічної планки 288.

«Укрінформ» нагадав, що 30 жовтня тодішній президент України Віктор Ющенко скликав Раду національної безпеки і оборони, яка констатувала:

Служби Міністерства охорони здоров’я України із запізненням зреагували на очевидні загрозливі тенденції та не застосували необхідних профілактичних заходів для зниження загрози життю і здоров’ю людей 289.

Мабуть, такі деталі пригадуються не одразу, на відміну від фотографій з Юлією Тимошенко та пачками препарату «Таміфлю», які стали мемом. Хтось, можливо, пам’ятає страшні історії про знайомих своїх знайомих, які на власні очі бачили чи від перевірених людей чули про промерлих від каліфорнійського грипу, в яких під час розтину замість легень було щось желеподібне.

Що ж насправді відбулося? Чи це і є справжня, українська конспірологічна теорія? «Де ж тут конспірологія?» — поцікавляться допитливі читачі й матимуть рацію. У чому криється потаємний план невідомої, але потужної групи зловмисників? Що вони намагалися зробити в такий спосіб? Проте перед тим як філософствувати з відповідями на ці запитання, спробуймо відповісти на інше: а кого це цікавило тоді й кого цікавить зараз? Підемо далі: як епідемія свинячого грипу в Україні 2009 р. («якщо така взагалі була», уточнюють скептики) вплинула на подальші суспільно-політичні настрої України і взагалі на нашу історію? Не беруся стверджувати, що ця подія минула взагалі ніким непоміченою, однак вона ілюструє, що українська масова свідомість загалом геть не конспірацистська. Політтехнологи відзначили, що це була хитра спроба перенести вибори, а експерти порахували показники захворюваності та суми відмитих коштів. У листопаді 2009 р. Сергій Лямець написав для видання «Українська правда» статтю «“Свинячий грип” в Україні: брехня лікарів, піар і відмивання 5,5 мільярдів» 290, а перший підзаголовок там був такий: «Князевич, Тимошенко і Ющенко вигадали епідемію “свинячого грипу”». Під навалою таких і подібних повідомлень, в умовах загальної тривожності українське суспільство цілком очікувано критикувало владу і покладалося на власні сили — нічого особливо нового. Пересічний українець читав про суми можливих розкрадань, але йому й на думку не спадало, що «глибинна держава» (deep state) — якась потаємна структура, така собі «держава в державі» захопила всю владу в Україні.

Нобелівський лауреат з економіки Даніель Канеман розповідає історію про те, як, відпочиваючи з дружиною в маленькому готелі на 40 номерів на Великому Бар’єрному рифі, під час вечері зустрів знайомого психолога Джона. Два тижні по тому Канеман із дружиною опинився поруч із тим самим Джоном у театрі — обидва збіги були дивовижні. Обговорюючи ці дві події з дружиною, вони дійшли двох висновків: 1) збіг у театрі, коли Джон сидів поруч із ними, видався їм дивнішим за перебування в одному готелі за два тижні до того; 2) друга зустріч із Джоном, та ще й так близько, здивували їх менше, ніж першого разу, бо в них змінилося уявлення про Джона, і він став «психологом, якого ми зустрічаємо за