Анатолій Привітний - Роботи Демонстрація сили, Анатолій Привітний

    - Як ви всі здогадалися, це справжні вбивці.

    - Цією жінкою могли бути ви, - хитро зауважив представник ГПС.

    - Ви мені лестите, я настільки спортивно виглядаю, що можу перемахнути через чотириметровий паркан.

     Тим часом антиграв із трьома невідомими наблизився до будинку Мішеля Гравара. Процедура повторилася. Двоє чоловіків розійшлися кутами охоронного периметра. Через деякий час жіноча постать перемахнула через паркан і, влізши на одну з охоронних веж, зробила деякі маніпуляції з кулеметом. Зістрибнувши з вежі, вона зникла в будинку.

    - Камери в холі немає, тому наступне зображення вже передається із прихованої камери у щитовому приміщенні. Суддя дуже уважно дивився на зображення.

    Відчинилися двері, до щитової увійшла незнайомка. У приміщенні горіло слабке нічне висвітлення. Жінка відкрила стулки розподільної шафи і заклала між дроти прозорий сріблястий матеріал. Зображення та освітлення на якийсь час зникло. Потім знову з'явилося знову посилене оптикою нічного бачення.

    - Камера перейшла на автономне споживання енергії, та активувала нічний режим, - прокоментувала Жанна.

    - Покажіть по кадрове зображення. - Помічник знову прокрутив зображення.

    - Стоп, - помічник зупинив зображення, - що це, суддя вказав пальцем у дальній кінець кімнати. Видно було, у стіні відчинився люк, і висунулося щось гостре.

    – Що це, повторив суддя.

    - Це стародавній механічний арбалет із милуїтовою стрілою.

   Мабуть звук люка, що відкривається, почула жінка, бо вона, так само як і все в залі подивилася в дальній кінець кімнати. Слабке світло ліхтаря на голові незнайомки висвітлювало кут приміщення. Пролунало клацання, з кута кімнати вилетіла стріла, пронизавши шию незнайомки. Вона зігнулась і впала на підлогу. Чоловіки, постоявши під стіною якийсь час, сіли в антиграв та полетіли.

     - Ну і далі, - суддя вже з цікавістю дивився кіно, що розгорнулося, час від часу поглядаючи на помічника. Той хитав головою, даючи зрозуміти, кадри справжні.

    Голографічна картина зникла.

    - Це все підробка. - Представник ГПС не здавався.

    - Ні, кадри справжні. – парирувала Жанна.

    - Високий суд, перш ніж показувати запис далі, я прошу доставити сюди андроїда, серії КМ 334 Т 1Б порядковий № 28 в даний момент вона знаходиться на орбітальній станції Стайла. І надати їй посилену охорону. Вона дуже цінний свідок.

    - Це що вона, - суддя не повірив своїм вухам. Використання андроїдів було заборонено.

    - Так поважний.

    - Виконуйте, - суддя віддав відповідні розпорядження. – Суд віддаляється на перерву до приїзду цінного свідка. – Молоточок вдарив у гонг. Перший день було виграно, але головна битва була попереду.

    За два дні суд зібрався знову. Журналісти, передчуваючи сенсацію, зграями кружляли біля суду. Усі зали величезного приміщення було заповнено. Чувся запах інформаційного вибуху.

    – Встати, суд іде, – голова відкрив засідання.

    Окремо в залі сиділа найкрасивіша дівчина, оточена дюжиною озброєних до зубів охоронців.

    - Це вона, - суддя поглядом показав на дівчину.

    - Так, - відповів помічник, - їх ще називають барбі сексі.

    - Красива зараза…, - суддя закрив рота, щоб не сказати зайвого.

  Дівчина ж байдуже дивилася на дійство, що відбувалося. Наче воно її зовсім не стосувалося.

    - Починайте, - суддя дав відмашку.

    - Шановний суд ми продовжимо перегляд відеозапису та наданих суду свідчень.

   Знову у залі виникло приміщення щитової. Минув деякий час, через жалюзі в приміщенні почало проникати денне світло. До приміщення увійшов чоловік із плазмовим пістолетом у руці. Він витяг предмет із кабелів, засунув його до кишені комбінезону дівчини, потім звалив дівчину на плечі та забрав її з приміщення.

    - Як ви здогадалися, це наш обвинувачений, - прокоментувала Жанна.

    Зйомка пішла вже з іншої камери. Чоловік поклав незнайомку на стіл, закріпив її ременями, і почав ремонтувати комп'ютер.

    - Майкл ти навіщо сода андроїда притягнув, - почувся запис зі звуком.

Далі була демонстрація подальших розвитків подій. Деякі фрагменти Жанна, проте, видалила. Коли запис закінчився, зал завмер в очікуванні.

    - Високий суд, я прошу залучити до дачі свідчень андроїда. - Суддя кивнув головою на знак згоди.

    - Андроїд підвелася і стала за стійку.

    – Свідок ви підтверджуєте, що на голограмі були ви.

    - Та найвищий суд. На відео показували мене. - По залі пройшов ремствування. Представник ГПС непомітно проводив маніпуляції із кнопками свого пульта. І треба таких лопухів направляють у поліцію, втім, поліція ніколи не відрізнялася високим інтелектуальним розвитком своїх працівників.

     - Андроїд чи передбачено вашим протоколом поведінки чесні та правдиві відповіді суду, як що виникає така необхідність.

     - Так ваша честь, основний, «базовий» протокол зобов’язує мене надавати чесні та правдиві відповіді суду. Цей протокол не може бути пошкоджений, або змінений. Закладений на вимогу  закону про недопущення певних агресивних, та інших недружніх дій по зміні устрою державної системи мілутії.

     - Добре, - суддя подививсь на помічника. Той  ствердно кивнув головою.

     - Лейтенанте, - андроїд звернулася до представника ГПС. - Не треба тиснути на активацію, вибухівка з моїх нутрощів вийнята. - по залі прокотився сміх. Такої ганьби ГПС не знало давно. Представник поліції сидів червоний. Події розвивалися за його сценарієм.

    - Скажіть, у вас є ім'я, - суддя звернувся до андроїда.

- Так, мене звуть Лейла.

- Тоді розкажіть, що вам відомо у цій справі.

    Дівчина докладно розповіла про завдання, одержане від служб ГПС. І його провал. Лейтенант постійно червонів під об'єктивами телекамер. Нарешті Лейла закінчила та додала.