Альбрехт сів на край ліжка, погладивши її по щоці.
- Все добре, рідна. Ми знайшли їх. Відпочивай. Сьогодні переночуємо тут! Ти поїси, наберешся сил! А завтра спробуємо познайомити їх із рештою наших.
Дівчина кивнула, але вставати не стала – голова ще паморочилася.
- Я хочу скоріше покинути це місце. Люди тут погані. Не хочу їм допомагати.
- Вони не винні, що не вміють співчувати. Ти мене сильно налякала, я не знав, що робити. Хвала небесам, що зустрілася Лія, вона заклинателька Води. Ми у домі її матері. – і хлопець коротко описав ситуацію, що склалася.
- Можна? – у прочинені двері постукали, і з’явилася білява головка Лії. – Здрастуйте, Радо Вольфрам. Я розігріла вечерю. Чи може Вам її сюди принести?
- Якщо можна... - винувато посміхнулася Рада.
- Дякую, Ліє. – подякував їй Альбрехт.
Він хотів залишитися, щоб погодувати подругу, але дівчина забрала в нього тарілку і відправила до столу.
- Ви теж втомилися, і голодні! Я ж бачу! Я сама погодую пані Вольфрам!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мідь та Золото, Анна Стоун», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «Мідь та Золото, Анна Стоун» жанру - Фентезі:
