Вікторія Калінгер - Серце Дракона, Вікторія Калінгер

- Принцеси Междемири не знайшли. Я хочу, щоб весь цей палац перевернули, обійшли все місто і навколишні поселення – але знайшли цю хвойду і привели мені.

Голос імператора звучав холодно, злісно та наказово. Здавалося, що від його гніву тремтить земля. Кулаки чоловіка були міцно стиснуті, а з очей вилітали блискавки. Дівчина, що стояла лише в парі кроків від нього, зіщулилася та намагалася стати не помітною. Шкірою відчувала його лють, від якої хотілося тікати як най далі. В голові лиш встигло промайнути «За що ж він так?», а потім, десь збоку  почувся голос хлопчика – одного із в’язнів.

- Наша Мира не хвойда!

Голос дитини тремтів. Сам він був наляканий, але в той же час, по дитячому наївний і по своєму войовничий. Хлопчик, не відводив свого погляду від Драгана, чим змусив імператора звернути на нього свою увагу та зацікавитися дитиною. Та якщо чоловік думав, що його вже нічим не здивуєш. То він явно помилявся. Адже, хлопчик зірвався з місця та підбіг до замурзаної дівчини, що ледь трималася на ногах та, повз яку, Драган пройшов ще мить тому. А далі, хлопчисько міцно обійняв цю дівчину і дивлячись прямісінько їй в очі, з усією серйозністю заговорив:

- Мира, скажи їм, що ти не така. – Скільки ж в тих словах було наївності і образи.

Хлопчик і далі продовжував міцно затискати цю змордовану та скалічену дівчину. А та лиш обійняла його у відповідь і ніжно посміхнувшись, ледь чутно, на скільки вистачало сил,  промовила:

- Не така Стефане… Не така…