Надія Борзакова - Брехня, Надія Борзакова

- Дякую, - кашлянувши, промовила я, - Вони такі красиві.

- Ну, ходімо, - посмішка стала трохи ширше. Він простягнув мені руку. Коли я бралася за неї, моя зрадницьки тремтіла.

- Бувайте, - пискнула в наші спини Марина. Але мені було не до ввічливості.

- Я байк запаркував там, щоб училки не спалили, - промовив Артем, - Ой, блін, ти ж в спідниці.

- Я на неї сяду, - мовила я.

- Ну дивися, - хмикнув хлопець, - Втім, якщо доведеться поїздити ще по парочці щелеп - я готовий.

- Ой, я ж зовсім забула, - я простягнула йому сумку з курткою.

- О, супер, одягнеш якраз від вітру, - він дістав куртку і галантно допоміг мені її надіти.

- А букет як же?

- Так в кофр покладемо!

Відразу за найближчій до школи п'ятиповерхівкою красувався Харлей. Чорна шкіра, начищений до блиску метал - він виділявся в цьому звичайному і нічим не примітному дворі і навколо вже зібралися люди. Проігнорувавши їх, Артем дістав з кофра пару шоломів, всередину поклав наші сумки, а на них - дуже обережно, немов відчуваючи, як я не хочу їх пошкодити, опустив квіти.

- Вдягни, - хлопець простягнув мені шолом. Коли я ніяково незграбно наділа його, обережно замкнув заклепку під горлом, легко торкнувшись шкіри. Я сподівалася, що бічні частини шолома хоч трохи приховали те, як я почервоніла. Артем між тим надів свій шолом і подав мені руку, допомагаючи забратися на мотоцикл. Сівши, я дуже незгравно спорудила з спідниці щось на зразок памперса, сівши і на передній, і на задній край її подолу. Хлопець, на щастя, був до мене спиною і цього не помітив. Сівши попереду, обернувся:

- Ти триматися збираєшся?

- Як мені…

Артем взяв обидві мої руки своїми і завів їх за свою талію так, що я виявилася притиснутою до його спини.

- Міцніше тримайся, маленька, - кинув він і, пару раз натиснувши на педаль, різко рушив з місця.

Ми з ревом мчали в потоці машин, підстрибуючи іноді на ямках і латках асфальту. Я не могла зрозуміти, серце бухає так від страху або від п'янкого почуття польоту, або тому, що серце Артема стукало прямо під моєю долонею.

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно