Вільям - Ромео і Джульєтта, Вільям

Тібальт з іншими членами родини, гостями й масками.

 

Капулетті

Прошу ласкаво! Хто із дам не має

На ніжках мозолів, танцюйте з нами!

Хе-хе, голубоньки! Котра ж синьйора

Відмовиться тепер від танців? Ну ж бо!

Як хтось з красунь маніжитись почне,

Я присягну, що мозолі на ніжках!

Що скажете, чи добре вас піймав?

Вітаю щиро вас, мої синьйори.

Був час, колись і я ходив у масці

І шепотів на ніжне вушко дамі

Приємне щось. Минуло, все минуло!

Ласкаво прошу вас, заходьте, любі!

Ну, грайте ж, музиканти! Місця! Місця!

До танцю ж бо дружніше, синьйорини!

 

Грає музика, гості танцюють.

 

Гей, світла, світла, хлопці! Геть столи!

Мерщій вогонь в каміні загасіть,

Тут стало надто жарко і без нього.

Як вчасно несподівана розвага!

Сядь, добрий мій кузене, відпочинь.

Для мене й вас вже танців дні минули...

Коли останній раз були ми в масках?

 

Старий Капулетті

Та, мабуть, буде років з тридцять тому...

 

Капулетті

Е, ні, не так давно, не так давно!

Було це на весіллі у Лученцо,

На трійцю саме, як були ми в масках,

Відтоді збігло літ із двадцять п’ять.

 

Старий Капулетті

Ні, більше, більше. Син його старіший;

Синьйоре мій, йому уже за тридцять.

 

Капулетті

Та де там! Що ви кажете! Він був

Тому два роки ще неповнолітній.

 

Ромео

(до свого слуги)

Хто синьйорина та, що подає

Свою прекрасну руку кавалеру?

 

Слуга

Не знаю я, синьйоре.

 

Ромео

Померкли смолоскипи перед нею!

І світить вродою вона своєю

На щоках ночі - діамант ясний

У вусі мавра; скарб цей дорогий

І для землі, і для життя сія.

Вона - омріяна любов моя!

Її оточують прекрасні дами,

Вона ж між них - голубка між галками! 20

Коли танок закінчать вже, саму

За ніжну ручку я її візьму,

І щастя неземне тоді відчую...

Чи ж я коли любив? Чи ще люблю я?

О ні! Зрікайтеся, брехливі очі!

Не знали ви краси до цеї ночі!

 

Тібальт

По голосу це мусить буть Монтеккі.

Мою рапіру, хлопче! Як! Цей раб

Наважився прийти в блазенській масці,

Щоб глузувати з нашого бенкету?

Ні, честю роду я клянусь, за сміх

Убить його, вважаю я, не гріх!

 

Капулетті

Чого це ти бушуєш так, небоже?

 

Тібальт

Таж, дядьку, тут Монтеккі. Тут наш ворог.

Негідник цей зумів сюди пробратись,-

Над нашим святом хоче насміятись!

 

Капулетті

Ромео тут?

 

Тібальт

Так, він, негідник, тут.

 

Капулетті

Спокійно, друже. Не чіпай його.

Поводиться він ввічливо й шляхетно.

Сказати правду, вся Верона славить

Його за честь, за виховання добре.

За всі скарби Верони я не дам

Його в моїй господі зневажати.

Тому вгамуйся й не звертай уваги -

Так хочу я. Коли мене шануєш,

Розвеселись, кинь хмурити чоло,

Бо хмуритись на святі непристойно.

 

Тібальт

Пристойно, бо на святі в нас негідник.

Його я не стерплю.

 

Капулетті

Терпіть примушу!

Ти чув, хлопчиську? Стерпиш! Я сказав!

Хто тут господар? Я чи ти? Іди!

Не стерпить він! О боже мій! Ну й ну!

Він хоче всіх моїх гостей збентежить!

Він козиритися надумав! Гляньте!

 

Тібальт

Але ж це сором, дядьку!

 

Капулетті

Як це? Як це?

Зухвалий ти хлопчисько! Сором?.. Годі!

Гляди, щоб потім ти не жалкував.

Відомо, щодо чого... Ти диви!

Знайшов коли перечити мені!

Так, дітки, так! Чудово! Ти невіглас!

Не галасуй, а то... Гей, світла, світла!

Приборкаю тебе! Жвавіше, друзі!

 

Тібальт

Мій дух скорився й змовк, я ж не змовчу́.

Від гніву й сорому я весь тремчу!

Це вторгнення зухвале стерплю нині,

Та згодом в жовч обернеться терпіння!

(Виходить)

 

Ромео

(до Джульєтти)

Коли торкнувсь рукою недостойно 21

І осквернив я цей олтар святий,

Уста - два пілігрими - хай пристойно

Цілунком ніжним змиють гріх тяжкий.

 

Джульєтта

О пілігриме, в тім гріха немає -

З молитвою торкатись рук святих:

Такий привіт нам звичай дозволяє.

Стискання рук - то поцілунок їх.

 

Ромео

Але, крім рук, ще дано й губи їм...

 

Джульєтта

Так, для молитви, любий пілігрим...

 

Ромео

О, то дозволь мені, свята, й устами

Молитися побожно, як руками!

 

Джульєтта

Нас незворушно слухають святі.

 

Ромео

Не рухайся ж, дай відповідь мольбам!

(Цілує її) 22

Твої уста очистили мій гріх...

 

Джульєтта

Взяли твій гріх мої уста з твоїх.

 

Ромео

Мій гріх?.. В твоїх словах я докір чую!

Верни ж мій гріх.

(Знову цілує її)

 

Джульєтта

Мов з книги ти цілуєш...

 

Мамка

Вас просить ваша мати, синьйорино.

 

Ромео

А хто у неї мати?

 

Мамка

Що, юначе?

Таж господиня в домі цім вона.

Така вже добра пані, мудра й чесна,

Я викохала донечку її,

З якою щойно розмовляли ви.

Скажу вам чесно: хто її здобуде -

Здобуде той повнісінький гаман.

 

Ромео

Що? Капулетті?.. Ох! Де ж вороття?..

У ворога в руках моє життя!

 

Бенволіо

Ходім, ходім! Жарт видався на славу!