Марко Кропивницький - Глитай, або ж Павук

пальцем!.

Юдко кива.

То-то! (Промовчав). Тепер крути головою!

Юдко крутить.

То-то! (Співа).

«Возьміть Байду Ізв'яжіте Та за ребро гаком, Гаком почепіте!..»

Там він і досі висить, сердега! (Зітхає).. Юдко, підведи мене!

Юдко підводить.

Ти, може, думдюш, що я п'яний? Овва! Веди ж під руку, як архарея!..

Юдко взяв його під руку.

Гей, збирайсь, голота, Мартин гуляє! Пропив воли полові, почнемо з рябих!.. Ого-го, у Мартина ще буде на що пити, ще буде та й буде! Відчиняй, бісів капцане[2], двері!

Пішли у шинок.

Б и ч о к (один). Починай, Мартине, з рябих, а мені й на руку ковінька! Треба буде на всякий случай векселя заготовити, щоб підписав Мартин, то воно спокійніш буде! (Сіда на ганок). Засіла мені Олена в голову, мов цвяшок! Та чи вже ж вона втече з моїх рук? (Подумав). Коли б мені Андрія куди-небудь запроторити, тоді б інша річ була!.. Тільки б мені його з села випровадити!. Хіба звернути на нього яку провину та становому шепнути? Що ж, хіба то великого заходу коштує? У мене на тім тижні коняку украдено, скажу, що Андрій украв, і свідки знайдуться!.. Я їх цілий десяток куплю!.. І суддя свій чоловік, я ж йому немалу суму дав у позику!.. Становий — кум мій!.. А як і вище піду, то є чим руку позолотити!..

ЯВА 10

І в а н  П а в л о в и ч  і  А н д р і й  К у г у т.

І в а н  П а в л о в и ч (побачив Бичка). Слихом слихать, Йосипа Степановича у вічі видать!

Б и ч о к (убік). От чортяка тебе принесла! Ще чаю попросить… А мені з тебе користі, як з бика молока. (До нього). Яким це вас вітром занесло?

І в а н  П а в л о в и ч (чоломкається з ним). Діла, діла! Аж голова тріщить од тих ділові.. Тут чоловічка хочу найняти, та от ніяк до совокупності не проізойдьом!..

Б и ч о к. Якого ж чоловічка, чи не Андрія?

А н д р і й. Та мене ж!

Б и ч о к (убік). Поможи, боже, воно без гріха ще Краще! (Зрадів). Так чого ж тут? Милості просю до господи!

І в а н  П а в л о в и ч. Значить, даю йому на год вісімдесят! А робота яка: наглядать за хазяйством і всякою процедурою; значить, будем так говорить, за прикажчика беру.

Б и ч о к. Та вам кращого робітника, як Андрій, то й не знайти! І чесна людина, така чесна!.. Вже я вам за його у поруку!

І в а н  П а в л о в и ч. Чув, чув од людей! Звісно, я не стану жбурлять копитал так, заради бога, бо то трудове. Я, значить, посовітувався тут з деякими хазяїнами, ну і… А мені такого чоловіка і треба, щоб він не лежень був і у хазяйстві за всяким сословієм щоб було як своє око! (До Андрія). Одначе спитай хоч і Йосипа Степановича, чи дасть тобі тепер хто більшу ціну?

Б и ч о к. А яка ціна?

А н д р і й. Тут не про ціну річ!

І в а н  П а в л о в и ч. А будеш вірно служити і всякі діла прозводить, так я й прибавлю.

А н д р і й. Що говорить! Ціна гарна, одна біда, що далека сторона

І в а н  П а в л о в и ч. Яка ж то далека, що, будем так говорить, і двохсот верст не буде!..

Б и ч о к (лукаво). Ой ні! Далека, далека сторона, аж на краю світа!.. Як же таки так, ви тілько розміркуйте: одно, що далека сторона, а друге, що тут зостається жінка молода, так страшно покидати, щоб іноді на самоті не знайшла собі забавки!..

А н д р і й (блиснув очима). Йосип Степанович! Моя жінка — то мій і сором буде! А вам до цього діла зась!

Б и ч о к (убік). Ото, який баский! (До нього, сміючись). Гарячий, як у горні залізо!

І в а н  П а в л о в и ч. Запорозька крові Люблю таких молодців! Гарячий чоловік, будем так говорить, до всякого діла гарячий!..