Alina Slynko - Янгол у в'язниці , Alina Slynko

Розділ 6: "Світло крізь ґрати"

Я не могла забути ту ніч.

Я заплющувала очі, але не могла стерти образ. 
Фігура у світлі. Очі, що знали мою історію._  
Тиша, яка була відповіддю. Спокій, який прийшов без слів.  

"Я не сама. Я ніколи не була сама."

Новий ранок, нові думки

Я прокинулася, дивлячись на квітку, яка залишалася біля вікна.

Я простягнула руку, провела пальцями по її тонкому стеблу. 
Це не могло бути просто збігом.

"Бог почув мене. Але що це означало?" 

"Що роблять люди, коли отримують відповідь? Вони або приймають її, або заперечують."

Я не знала, яку відповідь оберу.

Розмова з Мартою

Я знайшла її біля дверей їдальні, намагаючись зрозуміти, що мені робити з цим відкриттям.

Вона побачила мене і усміхнулася.  

"У тебе щось змінилося."

📖 Я кивнула.  
— Я не знаю, що це було. Але… щось сталося.  

💡 Марта подивилася на мене уважно.  
— І тепер ти думаєш, що це був Бог?  

 Я замислилася.  
— Якщо це був Він… що мені з цим робити?  

"Вона поклала руку мені на плече. Її голос був м’яким, але твердим."

"Просто слухай. Він говорить завжди. Ми просто не завжди чуємо." 

"А якщо я не хочу слухати?"  

Марта усміхнулася.  
— Тоді питання в іншому. Чому ти боїшся почути?  

"Я не знала відповіді. Але вона вже жила у моєму серці."

Розмова з Надією

Я знову сіла поруч із групою жінок, які читали Біблію.

Надія побачила мене і кивнула.  
— Ти тут.  

Я усміхнулася.
— Так. Але я все ще не знаю, чому.  

Вона простягнула мені книжку, і я нерішуче взяла її.
Сторінки були старими, на краях були сліди пальців тих, хто тримав її до мене.

 Я відкрила першу сторінку і прочитала слова, які змінили мене назавжди.  

"'Навіть у темряві Я поруч.'" (Псалом 139:12)

"Я зрозуміла все без пояснень."

Я не знала, що мене чекає попереду.
Я не знала, що мені робити з новими думками.  

"Але я вже не могла закритися."

"Світло проходить крізь найтемніші місця. І тепер воно знайшло мене." 

"Можливо, я не така зломана, як думала?"   

Того вечора я знову молилася.
Це все ще був шепіт. Все ще було невпевнено.

"Якщо Ти мене чуєш, покажи ще раз."

"Це не була вимога. Це був страх. Я боялася, що перше видіння було лише грою розуму." 

Я сиділа на ліжку, вдивляючись у темряву. 
Раптом у вікні щось змінилося. 

Світло стало яскравішим. Але не від місяця." 

Я відчула тепло, яке накрило мене зсередини.
Я підняла очі… і знову побачила Його.

"Той самий образ. Ті самі очі. Та сама тиша."

"Але цього разу я не боялася." 

Ангел схилив голову, ніби приймаючи мої думки.  
Його присутність не вимагала доказів. Вона просто була.

"Тепер я знала, що це не просто випадковість."

"Бог відповідає. Але чи готова я прийняти цю відповідь?"  

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍