Стружик Лев - Рослини проти Зомбі. Шоу Горохостріла, Стружик Лев

Коли настала вечірка, галявина була прикрашена кольоровими гірляндами, а на столах лежали смаколики, які приготували всі рослини. Горохостріл зібрав своїх друзів навколо, і вечірка почалася!

— Друзі, я радий вас усіх бачити! Сьогодні ми будемо веселитися і сміятися! Я приготував кілька новорічних жартів! — оголосив він, усміхаючись.

Всі рослини зааплодували, і Горохостріл почав:

— Ось перший жарт: Санта подарував одному хлопчику подарунок, але коли він його відкрив, то замість подарунка з'явилося... Що? Нічого! Лише тінь з Пунпан'яти!

Всі рослини розсміялися, і навіть Соняшник, яка завжди була серйозною, не змогла стримати усмішки.

— А ось ще один жарт! — вигукнув Горохостріл, розповідаючи її: — Чому ялинка ніколи не відправляє листи? Тому що у неї вже є всі "колючки"!

Знову залунали сміх і аплодисменти. Друзі почали підспівувати, і вечірка ставала все веселішою.

Горохостріл тим часом продовжував:

— Чому сніговик завжди виглядає настільки веселим? Тому що у нього завжди є "сніжні" ідеї!

Залунало ще більше сміху, і рослини почали обмінюватися своїми жартами.

— Я знаю ще один! Чому Дід Мороз завжди носить червоний костюм? Тому що в нього немає "блакитної" свідомості! — вигукнув Бурчало, і всі засміялися ще більше.

Але не зупинившись на досягнутому, Горохостріл вирішив розповісти свій улюблений жарт:

— І останній жарт на сьогодні! Чому новорічна ялинка не може піти на вечірку? Тому що у неї завжди "голки" на душі!

Усі рослини сміялися до сліз. Вечірка проходила у веселій атмосфері, і всі відчували себе щасливими, об'єднаними у дружбі та доброму настрої.

Після жартів, Горохостріл запропонував всім разом виконати новорічні пісні. Вони почали співати, і мелодії заповнили повітря, створюючи справжню святкову атмосферу.

Коли вечірка підійшла до завершення, Горохостріл подивився на своїх друзів і сказав:

— Дякую вам, що ви тут! Новорічні свята — це не лише про подарунки, а й про те, щоб бути разом і сміятися. Сподіваюся, ми зможемо продовжувати так і в новому році!

Всі рослини погодилися, відчуваючи, що їхня дружба стала ще міцнішою. Вечірка закінчилася з піснями, сміхом і радістю, а Горохостріл зрозумів, що найкращі подарунки — це не матеріальні речі, а моменти щастя, проведені з друзями.

Серія завершилася теплом і любов’ю, коли друзі обійнялися на прощання, готові зустріти новий рік з новими сподіваннями та мріями.

Серія 14. Зустріч з Едуардом

Одного ясного ранку, коли сонце яскраво світило, Горохостріл вирішив прогулятися до свого сусіда — Едуарда. Едуард був людиною, яка завжди приносила радість і сміх у життя Горохостріла, а їхні зустрічі завжди були сповнені жартів та веселощів.

Коли Горохостріл підійшов до маленького будиночка Едуарда, він почув сміх і музику, що лунала з вікна. Едуард, завжди енергійний, грав на гітарі і співав веселі пісні. Горохостріл посміхнувся і постукав у двері.

— Привіт, Едуарде! — вигукнув він, коли той відчинив двері. — Я чув твою музику і вирішив завітати!

— О, привіт, Горохостріле! Заходь, я якраз готую нову пісню! — відповів Едуард, запрошуючи його всередину.

Горохостріл зайшов і сів на м’який стілець. Едуард продовжував грати, а потім зупинився.

— Знаєш, я тут подумав, — почав Едуард, — чому б не влаштувати свято в твоєму саду? Я можу принести страви, а ти — своїх друзів!

— Це чудова ідея! — вигукнув Горохостріл. — Ми можемо зробити це у стилі "друзів на природі".

Від цих слів, Едуард засміявся.

— Тільки не забудь, що я можу принести свій знаменитий салат! Чи ти знаєш, чому він такий смачний? — запитав він, підморгуючи.

— Ні, а чому? — спитав Горохостріл, усміхаючись.

— Бо я завжди додаю трошки "людської магії" в кожну страву! — відповів Едуард, жестикулюючи, наче це було щось надзвичайне.

Горохостріл теж засміявся від його слів, кажучи:

— А я думав, що це просто спеції!

— Спеції? Ні, це мої таємні інгредієнти! — Едуард намагався виглядати серйозно, але його усмішка знову з’явилася.

Після кількох хвилин веселого спілкування, Горохостріл вирішив розповісти про свою новорічну вечірку.

— Я влаштував новорічну вечірку для своїх друзів, і це було неймовірно! — почав він. — Я навіть розповідав жарти!

— О, жарти? — зацікавився Едуард. — Це ж моя спеціальність! Ну, розкажи хоч один!

Горохостріл задумався, а потім почав:

— Чи знаєш ти, чому сніговик ніколи не грає в карти?

— Ні, а чому? — запитав Едуард, готовий до відповіді.

— Бо його завжди ловлять на "холодному"! — відповів з вигуком Горохостріл.

Едуард засміявся так, що мало не впав зі стільця.

— Це добре! — сказав він. — Але послухай, я маю ще один такий ж: що казав один сніговик іншому сніговику, коли вони зустрілися?

— Не знаю, а що він сказав іншому сніговику, коли вони зустрілися? — спитав Горохостріл, зацікавлено.

— "Схоже, у нас обох є проблеми з носами!" — відповів Едуард, показуючи на свій ніс.

Обидва почали сміятися, ділячись жартами одне з одним. Вони провели кілька годин, обговорюючи плани на свято, жартуючи про різні теми і просто насолоджуючись товариством один одного.

— Знаєш, Горохостріле, — сказав Едуард, коли вечір почав сутеніти, — я вважаю, що дружба з рослинами — це найкраще, що може бути. Ви завжди такі позитивні!

— Дякую, Едуарде! Але ти теж додаєш багато радості у наше життя! — відповів Горохостріл, відчуваючи тепло в серці.

Вони вирішили, що потрібно обов’язково організувати свято найближчими днями, щоб всі друзі могли зібратися разом.

Серія закінчилася, коли Горохостріл попрощався з Едуардом, обіцяючи незабаром зустрітися знову. Вони залишилися з новими планами, радістю в серцях і бажанням відзначити їхню дружбу, яка з кожною зустріччю ставала лише міцнішою.

Серія 15. Таємниця Горохостріла