Mira - Вічність у серці , Mira

Наступні кілька днів здавалися Софії найбільш світлими і одночасно найскладнішими у її житті. Вона і Микита продовжували проводити разом багато часу, все більше відкриваючи один одного, і це приносило ейфорію. Проте з кожним новим знайомством, з кожним щирим поглядом, який вони обмінювалися, Софія все більше відчувала, як її минуле, яке вона намагалася заховати, починає нахабно нагадувати про себе.

Одного вечора, після того як вони прогулялися старими вулицями міста, Микита запитав її:

— Софіє, я помітив, ти все частіше мовчиш, коли ми розмовляємо про твоє життя до того, як я з’явився. Що там було? Щось таке, про що ти не хочеш говорити?

Софія замерла, відчувши, як її серце підстрибнуло від несподіваного питання. Вона була готова відповісти на будь-які питання, окрім цього. Всі її найболючіші спогади були пов’язані саме з минулим, і кожного разу, коли вона намагалася подумати про це, її душу охоплював тягар, який був занадто важким, щоб нести.

— Микито… це не те, що ти думаєш, — вона спробувала знайти правильні слова, але вони якось не знаходили виходу. — Я просто… пережила кілька важких моментів, які я не можу забути. І я не хочу, щоб це заважало тому, що ми маємо.

Микита дивився на неї з глибокою увагою, його погляд був спокійний, але злегка тривожний. Він доторкнувся до її руки, ніби хотів показати, що він тут і готовий слухати.

— Я розумію, — сказав він м’яко. — Але я хочу, щоб ти знала: я не змушуватиму тебе говорити про це, поки ти не будеш готова. Ти не одна. І ми можемо пройти через це разом, коли ти відчуєш, що готова поділитися.

Софія вдячно кивнула, але відчувала, як важко їй виносити його слова. Вона була вдячна, що він не тиснув на неї, але її душа все одно залишалася обтяженою. Це був момент, коли вона усвідомила, що не може залишити своє минуле позаду, якщо не буде готова зустріти його віч-на-віч.

Того вечора, повернувшись додому, Софія не могла заснути. Всі спогади знову увірвалися в її свідомість, як хвилі, які вдаряють об берег. Згадала свою самотність у дитинстві, коли її батьки, занурені у свої проблеми, рідко звертали на неї увагу. Згадала моменти, коли вона, намагаючись бути незалежною, замкнулася в собі, аби не показувати своїх слабкостей.

Але найбільше її тягнула думка про хлопця з її минулого — Андрія. Його зрадницька поведінка, коли він, здавалося б, був тим, хто міг би її підтримати, відкинув її, коли вона найбільше цього потребувала. Софія завжди вважала, що його любов була найміцнішою, але зрадила її найгірша біль — він залишив її тоді, коли вона була на межі краху.

Тепер, зустрічаючи Микиту, вона відчувала, як її серце знову розривається між двома полюсами. Вона не могла сказати йому все, що було в її душі, але не могла й відкрити серце, коли залишала в ньому такі глибокі рани. І це було найскладніше — знати, що її нове щастя зависло на волосині, між надією і страхом, що вона знову може бути покинута.

На ранок Софія вирішила поговорити з Микитою. Вона повинна була бути чесною з ним, навіть якщо це було страшно.

Коли вони зустрілися в тому ж парку, де все почалося, вона почала:

— Микито, є дещо, що я повинна тобі сказати. Це стосується моєї минулої історії… і того, чому я боюся впустити тебе в своє серце повністю.

Він уважно слухав, його погляд не зраджував її, навіть коли слова не хотіли виходити.

— Я завжди була самотньою. І була людина, яка була мені дуже близька, але вона… залишила мене, коли я цього найбільше потребувала. Це боляче, і я боюся знову пережити таке.

Микита мовчав кілька секунд, перед тим як відповісти.

— Софіє, я не Андрій. І я не покину тебе. Я тут, і я готовий пройти через все з тобою. Я хочу допомогти тобі зцілити ці рани.

Софія подивилася йому в очі і побачила в них таку щирість, що вона відчула, як тягар минулого починає розсипатися на очах.

Це була перша справжня розмова, яка відкрила нову главу в їхніх стосунках. Софія знала, що їй ще доведеться пройти через багато труднощів, але тепер вона була готова дати шанс Микиті. І, можливо, в майбутньому вона зможе залишити минуле позаду, коли поруч буде той, хто вірить у неї більше, ніж вона сама.