Іванна Желізна - Подарована Асмодею, Іванна Желізна

— А яке ваше справжнє ім’я?

— Цікавість згубила кішку, маленька. Моє справжнє ім’я знати надто небезпечно. — І це чиста правда. Його знають тільки мої близькі люди, які автоматично стають вразливим місцем. А це привід бити по ньому, щоб нашкодити мені. 

— Як скажете. 

— Десь через пів години можеш піти до свого водія. Скажеш, що все пройшло добре, а я вранці подякую Джейкобу за чудовий подарунок, — дівча тільки кривиться, коли розуміє, як я її назвав.

— Дякую вам, що так шляхетно вчинили зі мною. Чесно кажучи, я навіть не очікувала цього. 

— Думала, що я тебе зґвалтую на тому столі?

Норі не потрібно відповідати, бо я прекрасно читаю її думки. Фактично я міг так вчинити, але її заплакані очі та історія змусили мене замислитися. Дівча ж справді не винне. І я не маю права торкатися до неї навіть пальцем. Це не одна з повій, яка за гроші ладна на все. Це юне, невинне створіння, котрому так сильно не щастить. 

— Навіть, якщо ви цього не зробили, мені подібної участі не минути. Інші клієнти не будуть зі мною церемонитися. Рано чи пізно я стану їхньою іграшкою. 

Я не одразу подумав про такий розвиток подій. Нора має рацію. У неї будуть інші клієнти, а знаючи контингент, який відвідує бордель Джейкоба, там одна наволоч. Юне створіння своєю красою буде збирати клієнтів ніби вогник метеликів. Мені навіть жаль її стає. 

— Джейкоб не сказав за якої умови ти можеш покинути бордель? 

— Я маю принести йому вдвічі більший дохід, ніж ціна, за яку він мене купив. Тільки тоді він мене відпустить. Та боюся, що я скоріше вкорочу собі віку, ніж зароблю потрібну суму. 

Мене ніколи не цікавила доля повій. Вони незмінна частина кримінального світу. Тільки під моїм захистом два найбільших борделі в штаті. А скільки дрібних, то й дня не вистачить порахувати. Більшість жінок добровільно йшли працювати, хтось потрапляв туди незаконно. Це все було не моєю проблемою. То чому я зараз так сильно перейнявся історією цього дівча?

— Ось тобі другий урок, маленька. Які б випробування тебе попереду не чекали, борися. Не здавайся, не вішай носа і йди прямо. Доля ще те стерво, але чим впевненіше ти їй протистоїш, тим більше шансів перемогти. 

— Легко це сказати тому, кого величають князем пекла. У вас є все: влада, гроші, статус. Ви несете за собою страх і смерть. Не здивуюся, якщо сама доля вам підпорядковується. А я бідна сирота, яка до кінця життя працюватиме повією. То з чим мені боротися?

***

У руках гранований стакан з віскі, але я не спішу робити ковток з нього. Натомість стою біля вікна і проводжаю поглядом чорний седан, який повільно виїжджає з території мого маєтку. 

Дівчина, яка мала подарувати мені задоволення залишила після себе гіркий осад. Вперше за стільки років я відчуваю щось подібне. Я думав, що зачатки доброти та людяності померли в мені ще в юності, але виходить, що це не так. 

Як тільки за автомобілем зачиняється брама, я дістаю свій телефон, щоб набрати номер Джейкоба. Мені байдуже, що зараз глибока ніч. Клятий покидьок напевно десь відпочиває у нічному клубі під наркотиками. Все ж таки він ледве вижив після нашої ранішньої зустрічі. 

— Асмодей, щось трапилося? — іншому кінці дроту лунають гучні баси, але навіть вони не заглушують той страх, який звучить в голосі Джейкоба. Мене це радує. 

— Хотів поговорити з приводу твого дарунка. 

— Вона зробила щось не так? Тобі не сподобалося?

— Та ні, навпаки. 

— Хвала небесам. Я сам відбирав цю дівчину. Хотів, щоб тобі дісталася незаймана квіточка, — склянка в руці стискається так сильно, що може тріснути.

Виродок… це дівча ще й цнотливе.

— Відсьогодні я її єдиний клієнт. Ця дівчина має чекати тільки на мене. Ти маєш виділити їй найкращу кімнату і зробити все, щоб вона себе почувала добре. Ніхто і пальцем до неї не доторкнеться. 

— Як скажеш, Асмодей. Нора тепер тільки твоя. 

Демон в мені переможно посміхається.


P.S. Додавайте книжечку у бібліотеку, бо події тільки починаються)