Вахтанг Теймуразович Кіпіані - Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР, Вахтанг Теймуразович Кіпіані

2. Рукописний текст вірша «Безпашпортний, закріпачений…», що знаходиться в архівній кримінальній справі № 67320, починаючи з четвертого рядка, співпадає з текстом вірша «Село, колгоспна вітчина…», що був вилучений в Стуса під час обшуку 14–15 травня цього року, за винятком рядків:

Несе у місто. Бо в містах,

Паспортизований і вільний

Є мозоляста грішми ставка

Є позолота, як від цвілі…

І комунізму виглядай

З важкої заводської брами

І, вдячний, парость доглядай…,

яких немає у вірші «Село, колгоспна вітчина…».

В той же час вірш «Село, колгоспна вітчина…» за обсягом більший, ніж вірш «Безпашпортний, закріпачений…». Останій складає тільки частину вірша «Село, колгоспна вітчина…». Разом з тим це є єдиний вірш в двох варіантах.

3. Машинописний документ на шести аркушах, що починається зі слів: «Нещодавно в «Літературній Україні…», який було вилучено в Стуса В. С. під час обшуку 14–15 травня 1980 року, за змістом співпадає з машинописним текстом листа Стуса на 8 аркушах, адресованого «До Президії Спілки письменників України копія: Секретареві ЦК КПУ…», що знаходиться в його архівній кримінальній справі № 67320, за винятком того, що в документі «Нещодавно в “Літературній Україні…” відсутні остані три аркуші тексту, які є в листі, адресованому «До Президії Спілки письменників…».

Тексти зазначених документів збігаються майже дослівно і викладені в однаковій послідовності.

Разом з цим в текстах є розбіжності:

• документ «Нещодавно в “Літературній Україні”…» не має заголовку, а в листі — перед текстом вказані установи, яким він призначався;

• друге речення зазначеного документа закінчується словами: «…істотних заперечень», а лист: «…істотних заперечень і спонукає до глибших роздумів».

• в другому абзаці на першому аркуші документа, що на шести аркушах, пропущені слова: «фізика І. Заславську, спеціаліста з кібернетики Бондарчука; виключено зі Спілки художників А. Горську, Л. Семикіну, Г. Севрук та ін.», які є в листі.

Інших розбіжностей в текстах, які б вплинули на зміст документів, не виявлено.

4. Документ «Існує тільки дві форми контактування народу з урядом…», який знаходиться в архівній кримінальній справі № 67320, є частиною рукописного документа, що починається такими ж словами, який був вилучений в квартирі Стуса під час обшуку 14–15 травня 1980 року.

Перші абзаци цих документів повністю співпадають. Другий абзац документа, що знаходиться в архівно-кримінальній справі, складає частину третього абзаца документа, вилученого 14–15 травня цього року в Стуса. Цей документ за своїм обсягом набагато більший.

Співставлений та огляд документів проводився в приміщенні Слідчого відділу КДБ УРСР з 9 год. 30 хв. до 11 год. 00 хв.

Протокол нами прочитаний, записано правильно. Зауважень та поправок до протоколу немає.

(підпис) Покотило

(підпис) Черв’якова

Старший слідчий Слідвідділу КДБ УРСР

майор Селюк

місто Київ

18 липня 1980 року

Старший слідчий Слідчого відділу КДБ Української РСР майор Селюк в присутності понятих: Покотило Марії Іванівни, що мешкає в місті Києві, вул. Вишгородська, буд. 90-а, кв. 185, та Черв’якової Міри Дмитрівни, що проживає за адресою: місто Київ, вул. Курнатовського, буд. 22, кв. 55, у відповідності зі ст. ст. 85, 190, 191 та 195 Кримінально-процесуального кодексу УРСР, в зв’язку з розслідуванням кримінальної справи відносно Стуса Василя Семеновича, провів огляд документів, що надійшли 13 травня 1980 року з оперативного підрозділу КДБ УРСР та заяву Стуса В. С. від 19 листопада 1979 року, що надійшла в розпорядження слідства з Прокуратури УРСР 16 липня 1980 року.

У відповідності зі ст. 127 КПК УРСР понятим роз’яснено їх право бути присутніми при всіх діях слідчого під час огляду, робити зауваження з приводу тих чи інших його дій, а також їх обов’язок засвідчити своїми підписами відповідність записів у протоколі виконаним діям.

(підпис) Покотило

(підпис) Черв’якова

ОГЛЯДОМ ВСТАНОВЛЕНО

1. Поштовий конверт, на якому синім барвником написана адреса одержувача: «г. Москва Прокуратура Союза ССР» та адреса відправника: «431170, Мордов. АССР ст. Потьма, п/о Лесной ЖX 385/19 Стус В. С». В правому верхньому куті міститься відбиток поштового штемпеля: «Лесной Мордов. АССР 11.12.76».

В конверті знаходяться:

• Аркуш білого паперу з учнівського зошита в лінійку з рукописним текстом, виконаним барвником синього кольору російською мовою: «В Прокуратуру Союза ССР п/з Стуса В. С. Настоящим прошу вас довести текст прилагаемого заявления до адресата. В. Стус. І0.XII.76 г.». Під текстом є відтиск штампа: «Москва. Прокуратура СССР. 16.12.1976».

• Аркуш білого паперу стандартного формату, на якому міститься рукописний текст, виконаний російською мовою, що починається зі слів: «В Президиум Верховного Совета СССР безвинно репрессированного Стуса В. С. …» і закінчується словами: «…напомнить вам об этом. Василь Стус 10.XII.76 г.».

Текст являв собою заяву Стуса до Президії Верховної Ради СРСР, в якій він, захищаючи осіб, засуджених за антирадянську діяльність, та оправдовуючи свою ворожу діяльність, зводить наклепницькі вигадки, що порочать радянський державний і суспільний лад.

В цій заяві Стус намагається довести, що його разом з іншими особами було репресовано нібито за «недозволенное в условиях здешнего режима чувство собственного достоинства и деятельное стремление следовать этому чувству». Наклепницьки твердить, що в нашій країні начебто відсутня демократія, що в свою чергу призводить до «беззакония» по відношенню до так званих «участников украинского национального демократического движения».

Разом з цим зводить наклеп на демократичні основи нашого суспільства, заявляючи, що нібито «пространство человеческих прав, очерченное текстом Декларации, в СССР очень урезано».

З ворожих радянському суспільству позицій заявляє: «Пять лет, проведенные мной в лагере, только утвердили меня в справедливости избранного пути: необходимость демократизации общественной жизни в СССР, обеспечения свободного развития для