Крістоф Рансмайр - Останній світ

В'ється в стрімких берегах найчистіший з фрігійських потоків.

МЕДЕЯ

В «Останньому світі». Заголовний персонаж Назанової трагедії, що з успіхом іде в усіх театрах імперії і приносить її авторові славу. Котті здається, що він упізнає цю постать серед личин карнавальної процесії блазнів у Томах — здоровенна, вимащена червоною фарбою жінка з тулубом із дерева та соломи. Вона раз у раз підкидає вгору тоненькими ручками картонну голову й з пронизливим криком ловить її. У Назоновій трагедії Медея вбиває рідного брата, четвертує труп і кидає відтяту голову на скелі.

У давньому світі. Заголовний персонаж зниклої трагедії Овідія; дочка колхідського володаря Еета, онука сонячного бога Геліоса, велика чарівниця. Закохується в Ясона, допомагає йому здобути золоте руно, вирушає з ним як його дружина до Іолка, там убиває Ясонового дядька, вбиває наречену Ясона, своїх дітей від нього, втікає в Афіни до царя Егея, виходить за нього заміж, намагається отруїти його сина Тесея і знов утікає. Крім багатьох інших чарівних сил, має також здатність повертати назад час і омолоджувати все живе.

В посуді міднім могутнє дання закипає тим часом…

Варить коріння, підтяте серпом на долах гемонійських,

Квіти, насіння і з трав темнолистих відтиснені соки.

Ще докидає туди й камінці з щонайдальшого Сходу,

Й чистий пісок, що його Океан омивав при відпливі.

Хлюпнула трохи роси, котру в місячну ніч назбирала.

Пугача, птаха понурого, кидає крила з їх м'ясом,

Нутрощі вовка, що вигляд хижацький на образ людини

Може змінити. Змії кініфійської шкіру тоненьку

Теж не забула в казан опустити. Була ще печінка

Оленя жвавого; ще й голова криводзьоба, а з нею

Яйця ворони, що дев'ять віків уже провікувала.

Врешті, ще й інших чимало речей, котрі й назви не мають.

Все це від самого дна заколочує аж до блідої

Піни давно вже засохлим уламком старої оливи.

Раптом галузка суха, що крутилась у міді гарячій,

Вся забростилась, немов навесні, й незадовго взялася

Листом, а далі на ній зарясніли й оливки вагомі.

Тільки-но через краї казана мовби виплюне піну

Полум'я — вже на тім місці, де впали розпарені краплі,

Трави ростуть соковиті, м'які, розсипаються квіти.

МЕМНОН

В «Останньому світі». Переселенець з Ефіопії, забобонний садівник у Назоновій віллі на п'яцца дель Моро. Вранці після знаменитого виступу поета підстригає в садку живопліт, очкує дику вишню і вбачає у величезній голубиній зграї, що пролітає над садибою, затьмарюючи небо, щасливу прикмету. Насправді ж у цій зграї, чия тінь пропливає над будинком, садком, над цілим міським кварталом, уже відчуваються барви Чорного моря.

У давньому світі. Ефіопський цар; син богині вранішньої зорі Аврори та оберненого в безсмертну цикаду Тітона. Як один з останніх троянських героїв, гине від руки Ахіллеса. Поки його тіло згорає на поховальному вогнищі, Аврора слізно благає Юпітера полегшити її страждання.

Схвально всевишній кивнув.

І як тільки, спаливши Мемнона,