Леся Українка - Том 9

«и», але достоту не розслухано.

18

В другий раз чулося «туй».’

19

Чулося скоріше ’«і», ніж «и».

20

Значить: голосно гукав, так, щоб усі чули (примітка самого Гончаренка).

21

При проказуванні тексту кобзар тут промовив не «що», а «іще»..

22

В другий раз чулося: «туй».

23

При проказуванні Гончар тут промовив не «се», а «то».

24

Гонч[аренко] промовляв раз «живцем», а раз «жерцем» і на запит сказав: «Живцем» чи «жерцем» — хто його знає».

25

Гонч[аренко] співав: раз «на якомусь», раз «на якому ж», а як саме треба — не знав.

26

Чулося неначе «миждо», але ж непевно.

27

Парні рядки співаються двічі.— Ред.

28

Те ж.

29

Далі у зб. К. Квітки ідуть мелодії до казок під № 222—225, які вміщені у розділі «Дитячі гри, пісні й казки» (див. стор. 112— 121 цього тому). Коментарі і варіанти Квітки до цих мелодій наводяться у примітках (див. 415 стор. цього тому)»

30

У варіантах «густі луги».

31

Далі, посилаючись на автографи з цього архіву, зазначатимемо: ІМФЕ, номери фонду і одиниці збереження.

32

ІМФЕ, ф. 14-2, од. зб. 195, арк. 19-20.

33

Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, т. 2. К., 1956, стор. 437.

34

ІМФЕ, ф. 14-2, од. зб. 62, 62а, стор. 186-187.

35

Див.: ІМФЕ, ф. 14-2. од. зб. 195, арк. 31.