Олена Гриб - Гра в чужу брехню, Олена Гриб

– Досить? – глузливо поцікавилася Зеліна. – Тоді будьте ласкаві повернутися до справи.

– Прошу вибачення, пані. – Вистава з золотом справила на Урукусупа гарне враження. – Я прибув у будинок шановного Джерінера рівно о дев'ятій вечора. Його дурний воротар цілих чотири хвилини не міг відкрити двері моєї карети! Потім я виголосив промову і з'їв куріпку… дуже жорстку, між іншим! Мені хотілося спробувати фазанів, але мене зловив Лесс і понад дві години розповідав про вигоди від зниження податку на товари із Клуса. Щастя, що Еррадас на той час вирушив додому, а то б вони влаштували війну. Міністр фінансів до Клусу ставиться вкрай упереджено. Думаю, справа в тому, що його перша дружина була звідти. Опівночі Лесс нарешті відчепився, і я зміг з'їсти холодного фазана. Потім мені здалося доречним поговорити з господарем бенкету, але Джерінера ніде не було, тому довелося піти, не прощаючись. Дурень-воротар кудись пропав, ворота відчиняв мій кучер. До першої години ночі я був удома. Полежав у ванній, нормально повечеряв і пішов спати.

– Вкрай пізнавально, – розгублено закліпала руда.

– І, головне, інформативно, – підхопив Марк. – Графе, ви щось хочете сказати?

– Моя дружина – дурепа, – лаконічно повідомив граф. – Нервова дурепа. Більше нічого цікавого додати не можу, оскільки весь вечір провів у компанії присутніх тут панів, які тактовно промовчали щодо візиту моєї дружини. Отож ніч я присвятив її сльозливій компанії. А тепер, якщо цей фарс закінчено, я б хотів повернутися додому. Думаю, таке бажання готові виявити всі, чию честь ви тільки що втоптали в бруд. І дозвольте зауважити – нерозумно навіть припускати, ніби хтось із тойянців посміє піти проти Веллійської імперії! Нехай не всі ми можемо похвалитися кришталево чистою совістю, але масштаби наших проступків мізерні порівняно з тим, що коїться у Влаї!

– Тож минулої ночі ви теж розважалися в рамках закону?

– Звісно, т-та… ні! – Граф ошелешено закліпав. – Тобто т-т-та… ні!

Зеліна легким помахом пальця відправила міністрів (крім Еррадаса) по домівках, вдавши, що не почула, як Ікарріч нагадав: «Мене треба до пані Бламарені, не забудьте».

– А тепер, коли присутні тільки свої… Еррадас спить, його можна не брати до уваги, а Джерінер… Джерінер триматиме язик за зубами, правильно? І, благаю вас, не соромтеся Його Величності, він же, як-не-як, ваш колишній зять! Нумо говорити відверто!